Справа 22ц – 4624/2010 Головуючий в 1-ій інстанції Соколов О.О.
Категорія цивільна. Доповідач Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого – судді Позігуна М.І.,
суддів –Шемець Н.В.,Губар В.С.,
при секретарі – Рачовій І.І.
за участю – представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ПАТ „Укрсоцбанк” просить скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року в частині відмови у задоволенні вимоги до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апелянт вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що підставою для звернення стягнення за договором іпотеки має бути надіслане відповідачу письмове повідомлення про усунення порушень по виконанню зобов”язань, оскільки суд не врахував положення ч.2 ст.35 Закону України „Про іпотеку”, якою визначено, що положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх прав до суду, при цьому не ставиться в залежність таке звернення від попередньої письмової вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 09 лютого 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (нині ПАТ „Укрсоцбанк”) та ОСОБА_4 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №941/6-1, згідно якого надання кредиту здійснювалось окремими частинами „траншами” зі сплатою 12,80 процентів річних та комісій в межах максимального ліміту заборгованості 22500 доларів США(а.с.14-16).
В забезпечення виконання зобов”язань за договором кредиту між позивачем та ОСОБА_3 09 лютого 2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
В зв”язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих на себе зобов”язань за договором кредиту, банк звернувся до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором кредиту в сумі 32677,92 доларів США та в рахунок погашення даної заборгованості звернути стягнення на майно іпотекодавця ОСОБА_3- трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить останній.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року позовну заяву ПАТ „Укрсоцбанк” задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Укрсоцбанк” 32677,92 доларів США заборгованості по кредиту, в зверненні стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Рішення суду оскаржується апелянтом лише в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відмовляючи в даній частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач розпочав процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки без виконання вимог ст.35 Закону України Про іпотеку”, оскільки відповідачі не отримували письмової вимоги про усунення порушення, як то визначено зазначеною нормою Закону.
Апеляційний суд враховує, що ч.1 ст.33 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ч.1 ст.35 цього Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов”язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.
Проте частиною 2 ст.35 передбачено, що положення ч.1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.39 Закону, якою передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
Відповідно, відмова у задоволенні позову саме з підстави недотримання позивачем при здійсненні процедури звернення стягнення на предмет іпотеки вимог ч.1ст. 35 Закону України „Про заставу” суперечить вищевикладеним правовим нормам, що регламентують спірні правовідносини..
Проте, апеляційний суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції не призвів до неправильного вирішення спору в даній частині вимог.
При цьому апеляційний суд виходить з положень ст.11 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, рівності процесуальних прав та обов”язків сторін, і враховує, що вимога про звернення стягнення на заставлене майно заявлена позивачем, зокрема, без визначення способу реалізації предмета іпотеки, початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, як то передбачено ст. 39 Закону України „Про іпотеку”, оскільки вирішення цього питання на стадії апеляційного провадження, без розгляду в суді першої інстанції, є порушенням прав відповідача, меж апеляційного провадження та принципів цивільного судочинства.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд не вбачає підстав для ухвалення нового рішення про задоволення вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк”-відхилити.
Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 26 липня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: