Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

м. Носівка                                                                               23 вересня 2010 р.

Носівський  районний суд Чернігівської області у складі:

        головуючого – судді Киреєва О.В.,        

        з участю секретаря Драбиноги С.М.,

        з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про виселення, посилаючись на те, що їй на праві власності належить жилий будинок ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний будинок перейшов їй у спадок від батька. З квітня місяця 2010 року вона постійно стала проживати в даному будинку, вести домашнє господарство. З 2005 року ОСОБА_2 проживає в будинку без реєстрації з дозволу покійного батька. Відповідач створює умови неможливого спільного проживання, зловживає спиртними напоями, влаштовує сварки, ображає, знущається, застосовує по відношенню до неї фізичну силу, виносить з будинку майно та продукти харчування, обмінює їх на горілку. Вона (позивач) змушена була звернути за допомогою до Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області. 30 червня 2010 року відносно ОСОБА_2 винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Відповідач має приватизовану трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач позов підтримала повністю з мотивів викладених у позовній заяві, пояснила, що відповідач не бажає добровільно виселитися з будинку, не платить за комунальні послуги, фактично проживає в сараї.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав, пояснив, що у покійного ОСОБА_3. було семеро дітей. У 2005 році він (відповідач) поселився в будинок зі згоди власника, покійного батька. Батько заповів будинок його сестрі та брату. Позивач оформила право власності на будинок на своє ім’я. Він проживає в сараї. Сестра провокує сварки, добивається його виселення з будинку.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи судом встановлено, що позивачеві на праві власності належить жилий будинок ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно (а.с. 6).

З 2005 року відповідач без реєстрації проживає в спірному будинку.

Відповідач створює умови неможливого спільного проживання, ображає позивача, свариться, не бажає добровільно виселитися з будинку.

Свідки ОСОБА_4 ОСОБА_5., ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердили те, що між сторонами виникли неприязні відносини з приводу поведінки відповідача. З 2005 року за життя та з дозволу свого батька ОСОБА_2 став проживати в будинку.

25 червня 2010 року позивач єдиний раз звернулася до чергової частини Носівського РВ УМВС України в Чернігівській області із заявою на поведінку брата.

З ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду, офіційно попереджено про недопустимість порушення антигромадської поведінки.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що відповідач систематично погрожує їй, вчиняє сварки, скандали, кидається в бійку, оскільки нею не представлено суду доказів на підтвердження своїх доводів.

Виходячи з вимог ст.ст. 116, 157 ЖК України, виселення може відбутись лише тоді, коли відповідач систематично  порушує правила співжиття, а заходи запобігання та громадського впливу виявились безрезультатними.

Тобто, відповідач повинен бути офіційно попереджений  про недопустимість такої поведінки в подальшому та можливість його виселення, якщо він не змінить своєї поведінки.

На підтвердження своїх доводів позивач представила постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 10).

Однак, з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи не вбачається, що ОСОБА_2 систематично  порушує правила співжиття, а заходи впливу виявилися безрезультатними, тому суд не може ці доводи прийняти як об’єктивний доказ на посилання позивача.

Інших доказів того, що відповідач систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одному будинку, що до відповідача застосовані заходи запобігання та громадського впливу виявилися безрезультатними, по справі не здобуто, у зв’язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. 213-218 ЦПК України, ст.ст. 116, 157 ЖК України, суд, –  

вирішив:

 В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з жилого будинку відмовити.

Офіційно попередити ОСОБА_2 про те, що якщо він не змінить своєї поведінки по відношенню до ОСОБА_1 то він може бути виселений з займаного приміщення без надання іншого приміщення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                             О.В.Киреєв