Справа № 22ц-2844/10 Головуючий у 1 інстанції Лівандовська-Кочура Т.В.
Категорія: 79 Доповідач: Мудренко Л.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ __________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2010 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії та бездіяльність державних виконавців за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 14 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
25 лютого 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд із скаргою на дії та бездіяльність державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Вороб’я П.О. та Михальчука О.В., посилаючись на те, що державний виконавець неодноразово звертався до суду щодо роз’яснення порядку виконання судового рішення в справі за позовом Луцької міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками. Проте заявникам про такі дії нічого не було відомо. 04.09.2003 року та 09.09.2003 року було незаконно відкриті виконавчі провадження і проведено примусові виконавчі дії без винесення відповідних постанов, які б давали право на вчинення таких дій. Державним виконавцем Михальчуком О.В. 01.06.2005 року та 03.06.2005 року було вчинено протиправні дії, що виразились у незаконному прийнятті рішення щодо примусового знесення заборів, чим порушено Закон України «Про виконавче провадження», а також інші права. Просили визнати оскаржені рішення та дії державних виконавців Першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Вороб’я П.О. та Михальчука О.В. неправомірними та зобов’язати начальника Першого відділу ДВС ЛМУЮ усунути порушення прав шляхом поновлення та встановлення заборів, які були незаконно знесені та частково вивезені.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 14 червня 2010 року в задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії та бездіяльність державних виконавців відмовлено.
В апеляційній скарзі заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову про задоволення скарги.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив скаргу задовольнити.
Представник державної виконавчої служби Смольська О.П., апеляційну скаргу не визнала, просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчі дії, які були вчинені державними виконавцями, мали місце у 2003 та 2005 роках, у передбачений Законом України «Про виконавче провадження» десятиденний строк оскаржені не були. Поважних причин, які б були підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою, заявники не навели.
Однак повністю з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
Згідно вимог ст.72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Встановлений законом строк звернення до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державних виконавців є процесуальним строком.
Оскільки заявники не навели поважних причин пропуску строку для подання скарги на дії та бездіяльність державних виконавців, які були вчинені останніми у 2003 році та у 2005 році, а надані заявниками копії постанов Луцького міськрайонного суду та копії ухвал апеляційного суду Волинської області також не дають підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, подана заявниками скарга на дії та бездіяльність державних виконавців підлягала залишенню судом без розгляду. Однак суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, оскаржена ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права. По справі слід постановити нову ухвалу про залишення скарги заявників на дії та бездіяльність державних виконавців без розгляду.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 14 червня 2010 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на дії та бездіяльність державних виконавців Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді