Справа № 2-1273,

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2010 року    Диканський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої   –               судді  Щабельської І.В.

при секретарі  –                       Іванченко В.А.

            розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду с-ща Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про зобов’язання відповідача в належному розмірі нараховувати і виплачувати пенсію по інвалідності, що настала через каліцтво внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю особи, -

В С Т А Н О В И В :

               ОСОБА_1 звернувся суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Диканському районі Полтавської області /далі УПФ/ із вказаним позовом. Вказавши, що він, як  потерпіла особа від наслідків  аварії на Чорнобильській  атомній електростанції /далі – ЧАЕС/, яку віднесено до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, є інвалідом 2 групи внаслідок цього, тому, відповідно до вимог ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП /далі – 796-ХП/,  має право на державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Однак вказана пенсія обох видів йому нараховується в значно меншому розмірі, ніж передбачено у вказаному законі, тому 27 липня 2010 року він звернувся з відповідною заявою до відповідача про перерахунок йому пенсії відповідно до вимог вказаного закону. 06 серпня 2010 року відповідачем у проведенні відповідного перерахунку було відмовлено, тому позивач просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та призначити йому з 22 травня 2008 року  по 12 квітня 2009 року та починаючи з 21 січня 2010 року та в подальшому державну пенсію по 2 групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з наступним перерахунком розмірів вказаних пенсій у зв’язку із змінами розміру мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання сторони не з’явилися, подавши клопотання про розгляду справи без їхньої участі, тому справа була розглянута за їх відсутності.

Позивач у письмовій заяві вказав про підтримання ним позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач подав суду письмові заперечення, вказавши, що позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який є особою, що віднесена до 1 категорії постраждалих осіб та інвалідом 2 групи відповідно, призначена державна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 654  від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», а додаткова – в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». З наведених підстав  в задоволенні позову відповідач просив відмовити, при цьому вказавши, що норми закону № 796-ХП не є нормами прямої дії, оскільки не встановлено їх механізм реалізації.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 15.12.1997 року є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Положеннями ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, він є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується  медичною  довідкою серії МСЕ НОМЕР_2 від 01.12.2005 року та посвідченням серії НОМЕР_1.

Раніше позивач вже звертався до суду із позовом до відповідача щодо перерахунку йому відповідних пенсії та додаткової пенсії. Постановою Диканського районного суду від 09 червня 2009 року, частково зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду, відповідача було зобов’язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02 квітня 2009 року по 21 січня 2010 року відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їхнього життя і здоров’я, створення порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 вказаного Закону пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи хвороби, може призначатися по бажанню громадянина із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках. В той же час, відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 2-ї групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин, суд відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», приходить до висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, дане право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частина 1 ст. 64 Конституції України проголошує, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Розрахунок державної пенсії позивачу УПФ проведено, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України № 654  від 16. 07. 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», та додаткової –  керуючись  постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» .

Відповідно до вимог ст.  22 та ч. 1 ст. 46 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються кожному і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих свобод. При цьому громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, та у інших передбачених законом випадках.

Згідно положень ч.4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України,  суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року та постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 01. 09. 2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав громадян.

Суд не бере до уваги пояснення  відповідача про те, що, відповідно до ч. 5 ст. 54 Закону № 796-ХП, порядок обчислення пенсії по інвалідності в даному випадку визначається Кабінетом Міністрів України, так як надання такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, при визначенні даного порядку, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановленого цим же Законом.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України, внесені у Закон № 796-ХП зміни, які обмежували право громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС,  на одержання державної та додаткової пенсії у розмірах, визначених ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХП, тому суд,  відповідно також і до вказаної підстави, вважає застосування інших норм при нарахуванні позивачу пенсії неправомірним.

Відповідно до вимог ст. ст. 50 та 54 Закону № 796-ХП під час визначення позивачу розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за основу береться  пенсія за віком, яка визначається ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, так як іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. При цьому прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у свою чергу установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до вимог ст. 54 Закону № 796-ХП, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3 та 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок аварії на ЧАЕС. При цьому перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму. Ці вимоги закону є обов’язковим для виконання органами пенсійного фонду з моменту вступу в законну силу відповідних нормативних актів і  не пов’язані з правом пенсіонерів звертатися до них з заявами про перерахунок розміру нарахованої пенсії. Тому вказані вимоги позивача також ґрунтуються на вимогах закону і є правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму здійснюється перерахунок пенсії за віком. Тому суд приходить до висновку щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсії у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача здійснити перерахунок позивачу його пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2009 року та з 22 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 22, 46, 64 Конституції України, ст. ст.  50, 54, 60, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 8, 15 ч.1, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України,  суд  -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо мінімального розміру державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з перерахунком пенсії відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 22 травня 2008 року по 02 квітня 2009 року та починаючи з 22 січня  2010 року по 31 серпня 2010 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Головуюча: