Справа № 2 – 1268,

2010 рік

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          07    вересня 2010 року             Диканський районний суд Полтавської області в складі:

              головуючої      -  судді Щабельської І.В.,

              при секретарі   -           Іванченко В.А.,

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Науково виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Агро» про визнання договорів   оренди землі недійсними, -  

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2003 року між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачем Науково виробничим товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-Агро» /далі ТОВ «Терра-Агро»/ були укладені договори оренди земельних часток (паїв) строком на 10 років.  01 березня 2009 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем були укладені два договори оренди землі строком на 5 років. Вказуючи на те, що вищевказані договори укладені з порушенням вимог законодавства, тому що не містять всіх істотних умов та не відповідають типовій формі договору, в порушення діючих норм не зареєстровані у передбаченому законом порядку, позивачі звернулися із позовом до суду, в якому просили визнати укладені договори недійсними.

              Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, виходячи з даних, викладених у позовній заяві та в судовому засіданні, вказавши, що договори оренди землі, укладені 04 березня 2003 року між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з одного боку та відповідачем з іншого, не містять істотних умов договору, визначених типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року  № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», не пройшли державної реєстрації в порушення вимог ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» та ст. 125 ЗК України. Щодо них не були складені акти приймання-передачі земельних ділянок в оренду.

             Договори оренди землі, укладені 01 березня 2009 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем не відповідають встановленому порядку їх укладання, так як акт приймання-передачі земельної ділянки, який є обов’язковим, не містить дати його укладання та інших реквізитів.

            Також вказав, що, на його думку, відповідач неналежним чином використовує земельні ділянки, порушуючи порядок сівозміни, що може призвести до погіршення якості земель, а також не в повній мірі виплачує  орендну плату.

              Представники відповідача в судовому засіданні проти позову категорично заперечували, вказуючи на те, що договори оренди землі, укладені між позивачами та відповідачем ТОВ «Терра-Агро» були укладені у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на час їх укладення – тобто станом на березень 2003 року та станом на березень 2009 року. Вони відповідали типовій формі договору оренди земельної частки (паю), яка була обов’язковою на момент їх укладання, містили всі істотні умови, були належним чином зареєстровані у передбаченому на той час порядку, земля використовується згідно її цільового призначення і орендна плата сплачується відповідно до умов договору та діючого законодавства. Відсутність на актах приймання-передачі земельних ділянок, належних позивачу ОСОБА_4, дати укладання та інших реквізитів пояснили технічною помилкою. У зв’язку з цим просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

              Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає у зв’язку з наступним.

              У судовому засіданні встановлено, що дійсно 04 березня 2003 року були укладені договори оренди земельних часток (паїв) між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які є власниками земельних ділянок на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку ПЛ № 028163 від 18 березня 2005 року, ПЛ №  199771 від 26 травня 2005 року, ПЛ № 018162 від 18 березня 2005 року відповідно, та відповідачем ТОВ «Терра-Агро». На момент укладення вказаних договорів діяв наказ Держкомзему № 5 від 17.01.2000 року «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)». Форма укладених договорів повністю відповідає типовій формі згідно цього нормативного акту. Наступна Постанова Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року набрала чинності вже після укладення вказаних договорів, тому недотримання нової типової форми договору за цією постановою не є підставою для визнання вказаних договорів оренди землі недійсними.

    Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції станом на момент укладення договорів 04 березня 2003 року передбачена обов’язкова реєстрація договору оренди землі. Вказано, що її порядок та органи, які її здійснюють, визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно п.п. 3, 12,13 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі», державна реєстрація договорів оренди проводилась виконавчим комітетом сільської ради за місцем розташування земельної ділянки. Факт державної реєстрації засвідчувався у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Після засвідчення факту реєстрації договір оренди реєструвався у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів. Договори, укладені 04.03.2003 року між позивачами та відповідачем були зареєстровані у вищевказаному порядку у Великорудківській сільській раді Диканського району Полтавської області 07 квітня 2003 року, що підтверджується відмітками на самих договорах та відповідною довідкою сільської ради.

    Ст. 14 ч.2 Закону України «Про оренду землі» /в редакції від 26.12.2002 року/ передбачені істотні умови договору оренди земельної ділянки. У договорах, укладених між сторонами містяться всі з вказаних істотних умов, тому вказівка позивачів на їх відсутність є безпідставною. Також вказаним Законом станом на момент укладення договорів не було передбачено обов’язковість актів приймання – передачі об’єкта оренди, актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), кадастрових планів земельних ділянок.

           У зв’язку з вищевикладеним відсутні підстави для визнання недійсними договорів, укладених між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачем  ТОВ «Терра-Агро» 04.03.2003 року.

Також 01 березня 2009 року було укладено два договори оренди землі між позивачем ОСОБА_4, яка є їх власником на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку ЯГ № 649223 від 22 лютого 2007 року та ЯГ № 649222 від 22 лютого 2007 року, з одного боку та відповідачем з іншого щодо двох земельних ділянок строком на 5 років. Вказані договори укладені на основі типової форми договору, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року та належним чином зареєстровані  Диканським районним відділом Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», що підтверджується довідками, які містяться в матеріалах справи. Відсутність дати на актах приймання передачі не є підставою для визнання договорів недійсними, оскільки дата прямо вказана в договорах оренди, які підписані сторонами та зареєстровані.

Відсутність дати складання акту приймання-передачі земельних ділянок, належних позивачу ОСОБА_4, є формальною помилкою і не свідчить про порушення її прав. Як власника земельних ділянок.

Позивачі не подали суду жодних доказів порушення відповідачем  їхніх прав, як власників земельних ділянок. Представник позивачів у суді заявив, що до кінця 2009 року у них не було жодних претензій до відповідача щодо оренди землі. Однак у 2010 році у них з’явилась можливість і бажання самостійно господарювати на землі, однак відповідач відмовився достроково розірвати договори оренди, саме тому вони були змушені звернутися з позовом до суду. Доказів погіршення стану земельних ділянок в результаті господарської діяльності відповідача суду позивачами також подано не було. Твердження позивачів у позові про те, що відповідач не в повному об’ємі сплачує орендну плату за землю, яка на день звернення до суду повинна становити від 2470 грн. до 2092 грн., не відповідає дійсності, так як відповідачем суду подана довідка про те, що у 2010 році ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному нараховано по 2462 грн. 82 коп., а ОСОБА_4 за дві ділянки – 4925 грн. 64 коп., тобто у розмірах, вказаних позивачами. Земельні ділянки відповідачем використовуються відповідно до їхнього цільового призначення – для товарного сільськогосподарського виробництва, чого не заперечував у суді і представник позивачів.

              На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13-21 Закону України «Про оренду землі» /в редакції від 26.12.2002 року/, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі», Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі», Наказом Держкомзему України від 17.01.2000 року № 5 «Про затвердження Типового договору оренди земельної часки (паю)»  та ст. ст. 60, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

                У задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог.

                 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

              Головуюча: