Справа №2-4465/10

              РІШЕННЯ

       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 вересня  2010  року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Федоровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя  ,-

В с т а н о в и в :

       11.03.2010 року ОСОБА_1 звернулася з вище вказаним позовом, вказуючи, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з 22.07.1989 року по 03.10.2008р., під час спільного проживання у них народилося двоє синів. Після розірвання шлюбу підтримували шлюбні стосунки та проживали і проживають у 3-кімнатніій квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Проте, останнім часом їхні стосунки стали напруженими, виникають конфліктні ситуації з вини відповідача, як стосовно права власності квартири, оплати комунальних послуг та іншого. Так, під час шлюбу і спільного проживання за спільні кошти ними був придбаний транспортний засіб марки ВАЗ –21099, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім’я ОСОБА_2 Автомобіль придбаний за 7000 доларів США, тобто 56000 грн., по курсу НБУ на тепер його дійсна вартість складає 40000 грн.   Відповідач самостійно володіє, розпоряджається транспортним засобом, вони не можуть знайти спільну мову щодо його розподілу. Вважає, що за нею має бути визнане право власності на Ѕ частину транспортного засобу з виплатою грошей компенсації вартості Ѕ частини у розмірі 20000 грн. Просить в порядку розподілу автомобіля ВАЗ – 21099, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, визнати за нею право власності на Ѕ частину даного транспортного засобу та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості Ѕ частини – 20000 грн., а також понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, уточнили, просили  визнати автомобіль марки ВАЗ – 210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності  на вказаний  автомобіль, стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію, що становить 1\2 вартості автомобіля ВАЗ – 210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 15993,68 грн. згідно акту №В –405 товарознавчої експертизи по оцінці вартості колісних транспортних засобів, стягнути понесені судові витрати у розмірі 374,93 грн., посилаючись на обставини, викладені в позові.

       Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, вказав, що шлюб між ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 було розірвано 19.07.1995 року, а 15.08.2006 року відповідачем за власні кошти був придбаний автомобіль ВАЗ –21099, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на підставі біржового договору  купівлі – продажу транспортного засобу №600838. Даний автомобіль був придбаний ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, а саме надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. 02.01.2002 року він зареєструвався як фізична особа – підприємець. 04.10.2006 року ним була отримана ліцензія №198851 відповідно до якої ОСОБА_2 має дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. В ліцензійній картці зазначені дані про транспортний засіб , на якому здійснюються перевезення пасажирів та їх багажу, а саме ВАЗ 210990, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1.  Вказане свідчить про те, що транспортний засіб використовувався ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності. Тому вважають, що вимоги позивача про визнання за нею права власності на Ѕ частину транспортного засобу та стягнення з неї грошової компенсації є безпідставним, оскільки спірний автомобіль використовується ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, а тому не може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

         Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі  за наступних підстав.

                             В судовому засіданні встановлено, що на ім’я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано автомобіль марки ВАЗ – 210990 ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 15.08.2006 року ( а.с. 9 ).  

                Судом встановлено, що 22 липня 1989 року сторони зареєстрували шлюб.

                              З копії рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 1995 року шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 28 ).

 03 жовтня 2008 року на ім’я ОСОБА_2 державним органом РАЦС видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 ( а.с. 11 ).  

02 січня 2002 року ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа – підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії НОМЕР_4 ( а.с. 29 ).

  На час прийняття рішення суду про розірвання шлюбу від 19 липня 1995 р. був чинний Кодекс про шлюб та сім»ю України, за ст. 44 якого шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.  

 Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами сімейного законодавства» зазначено, що згідно з новим Сімейним Кодексом України моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання, але це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано в судовому порядку до 01.01.2004 р.  

 В судовому засіданні встановлено, що після рішення суду від 19.07.1995 р. і до 2008р. сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактично не припиняли шлюбні відносини і проживали разом за адресою:  АДРЕСА_1.

У 2008 р. відносини між сторонами погіршилися і 03.06.2008 р. відповідач зареєстрував розірвання шлюбу в органах РАЦСу.  

Допитана   в   судовому   засіданні   в   якості   свідка   ОСОБА_3 . пояснила , що   вона   являється   матір’ю   ОСОБА_2 ., вона   давала   грошові   кошти   на   придбання   спірного   автомобіля , як   матеріальну   допомогу   сину , розписку   про   те , що   вона   давала   гроші   сину   вона   не   брала .  

Відповідно до ст. 60 СК України майно, яке було придбано подружжям в період шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини, чоловіка є рівними, якщо інше не передбачене домовленістю між ними, або шлюбним договором

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.57 СК України майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти які належали йому особисто, є особистою приватною власністю чоловіка (дружини). Відповідно до п.7 цієї статті, якщо у придбане майно вкладено спільні кошти і кошти, що належали  одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до внеску, є особистою приватною власністю.

       Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" п. 22 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи".    

Відповідно до ч. 3 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя.  

Автомобіль є річчю неподільною, на присудження якої не претендує позивач. Відповідач  з моменту придбання автомобіля користується ним, тому вимога позивача щодо присудження грошової  компенсації замість її частки  у праві спільної сумісної власності  на автомобіль є цілком виправдана.

З акту Кіровоградської регіональної торгово – промислової палати №В-405 товарознавчої експертизи по оцінці вартості колісних транспортних засобів від 11.05.2010 року вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки ВАЗ – 210990 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 31987,36 грн. ( а.с. 42  - 45 ).    

Приймаючи до уваги вище викладене, те  що спірний автомобіль був придбаний сторонами в період перебування у шлюбі, суд вважає можливим визнати автомобіль марки ВАЗ – 210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнати за ОСОБА_2 право власності  на  вказаний автомобіль,  стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1\2 вартості автомобіля, яка складає 15993,68 грн.  

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 379,93 грн. ( 159,93 грн. – судовий збір, 120 грн. – витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи,  100 грн. витрати, пов’язані з проведенням автотоварознавчої експертизи ).

        На підставі викладене, керуючись ст.ст.  10, 11, 57, 60, 79, 88, 154, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                              В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя  – задовольнити в повному обсязі.

Визнати автомобіль марки ВАЗ – 210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.  

Визнати за ОСОБА_2 право власності  на  автомобіль марки ВАЗ – 210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

        Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1\2 вартості автомобіля ВАЗ – 210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 15993,68 грн.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 379,93 грн.

Арешт з метою забезпечення позову, накладений на автомобіль марки ВАЗ – 210990 ЗНГ, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 березня 2010 року - скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  шляхом  подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда  до Апеляційного суду Кіровоградської області.  

        Суддя Ленінського

        райсуду м. Кіровограда                                            Циганаш І.А.