Справа № 2-а-415/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

02 вересня 2010 року             10 год. 00 хв.                  м. Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Демчини Т.Ю. при секретарі судового засідання Мельникович О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кузнецовську адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача УДАІ УМВС України у Рівненської області

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України у Рівненської області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ВК № 088681 від 08.04.2010 р., якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 260 грн.

    В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 08.04.2010 р. він керував власним транспортним засобом, рухаючись в м. Клевань, був зупинений інспектором ДПС, який пояснив, що за допомогою приладу вимірювання швидкості руху здійснив замір швидкості, з якою рухався його транспортний засіб, та зафіксував швидкість його руху 84 км./год. Інспектор пояснив, що ОСОБА_1 перевищив максимально допустиму швидкість на даній ділянці дороги на 24 км/год. Працівником ДПС відносно нього було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП. Позивач також вказав, що адміністративного правопорушення, яке йому вміняється, він не вчиняв, так як він не перевищував максимально допустимої швидкості руху. Позивач припускає, що приладом вимірювання швидкості було зафіксовано швидкість іншого транспортного засобу, які рухалися в цей час у попутному та зустрічних напрямках. Інспектором ДПС на місці складання протокол та постанова позивачу не вручалися, а лише запропоновано поставити підписи. 01.07.2010 року з відділу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області надійшло повідомлення про порядок сплати штрафу і, тільки при зверненні до відділу ДВС йому було вручено копію постанови.

ОСОБА_1 просив поновити строк для оскарження постанови та постанову інспектора ДПС серія ВК № 088681 від 08.04.2010 р. про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 260 грн. скасувати, а провадження у справі закрити.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак подав заяву до суду в якій просить справу розглянути у його відсутності у зв’язку з неможливістю з’явитися в судове засідання та вказав, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду адміністративної справи, про причини неявки суд не повідомляв, про розгляд справи у відсутності свого представника не клопотав, письмових пояснень або заперечень проти адміністративного позову не подав.

    Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду справи, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

    Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.     При цьому суд встановив та врахував наступне.

    Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення ВК № 088681 від 08.04.2010 р., ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 260 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 08.04.2010 р. перевищив встановлену швидкість руху в м. Клевань на 24 км/год. і рухався зі швидкістю 84 км./год., що встановлено за допомогою приладу вимірювання швидкості руху транспортних засобів.

    Аналогічно зміст вчиненого ОСОБА_1 правопорушення зазначено і у протоколі серії ВК № 106112.

    Швидкість руху транспортного засобу під керування ОСОБА_1 в місці зупинки працівниками ДАІ згідно з дослідженими документами становила 84 км./год., що позивачем оспорюється. Позивач зазначив, що не перевищував максимально допустимої швидкості руху. Жодного доказу, що приладом зафіксовано швидкість руху саме транспортного засобу ОСОБА_1, матеріали справи не містять.

    Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Виходячи з принципу покладення обов’язку доказування на відповідача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем вчинення ОСОБА_1 перевищення максимально допустимої швидкості руху, отже, правомірності винесеної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 7, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 247, 279, ч.1 ст. 293 КУпАП, п. 12.4 Правил дорожнього руху, додатку 1 Правил дорожнього руху, керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 160-163, 167 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в :

    Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ВК № 088681 від 08 квітня 2010 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1.

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 провадженням закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий