Справа №2-750/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 вересня 2010 року                                 м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді  Горегляд О.І.,

з участю:

- секретаря судового засідання  - Ломази С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

    27 січня 2002 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали між собою шлюб у відділі РАГС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за №17 та видано подружжю свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на теперішній час є малолітніми. Наведені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим відділом РАГС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 30 серпня 2002 року, актовий запис №349, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 31 липня 2007 року, актовий запис №365.

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що спільне життя із чоловіком не склалося. В сім’ї відсутнє взаєморозуміння, подружжя має різні погляди на життя, права і обов”язки. Позивачка вважає неможливим подальше спільне сімейне життя із відповідачем, тому просить суд розірвати шлюб, залишивши малолітніх дітей їй на виховання.

У судове засідання сторони не з’явилися, надали суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутність.

 У письмовій заяві від 09 вересня 2010 року позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд розірвати шлюб.

Відповідач повністю визнав позовні вимоги ОСОБА_1, про що вказав у письмовій заяві від 09 вересня 2010 року.

Дослідивши і оцінивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Зі змісту позову ОСОБА_1 слідує, що подружжя має різні погляди на права та обов’язки, між ними відсутнє взаєморозуміння, тому збереження сім’ї є неможливим. Вказані обставини не спростовані відповідачем. Сторони бажають розірвати шлюб, примирення вважають неможливим.

Отже, судом встановлено, що сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить інтересам обох сторін, що має істотне значення.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ч.ч.1, 4 ст.55 СК України передбачають, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Отже, суд вважає, що в разі небажання, навіть, одного з подружжя проживати спільно у шлюбі - такий шлюб не може бути збереженим.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З наведених підстав суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам  обох сторін.

Враховуючи наведене, на підставі ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112 СК України, керуючись ст.ст.4, 60, ч.1 ст.61, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.4 ст.174, ч.3 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1-3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, який зареєстрований у відділі РАГС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 27 січня 2002 року, актовий запис за №17, - розірвати.

Малолітніх дітей сторін: дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на виховання їх матері – ОСОБА_1 до досягнення дітьми повноліття.

Звільнити сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий суддя:                                 О.І.Горегляд