Справа № 2-35/10  

                                                                Р І Ш Е Н Н Я  

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                 (вступна та резолютивна частини)  

           9 вересня 2010 року                                                                    м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області  під головуванням  судді  Малкова В.В., при секретарі  Бірук Н.С.

з участю: представника позивача                  не з”явився

представника відповідачів                              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства  Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно,

                                                                      ВИРІШИВ:  

       Позовні вимоги задовольнити повністю. 1. Передати в заклад позивачу шляхом вилучення у ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) належного їм на праві власності заставленого рухомого майна, а саме: належний ОСОБА_3  автомобіль MERSEDES-BENZ (державний номер НОМЕР_1, модель 308D, рік випуску 2000, тип ТЗ, пасажирський мікроавтобус, № кузова/шасі НОМЕР_2); належний ОСОБА_2 набір посуду „Berghoff” - 13 штук та набір посуду „Bohman» - 16 штук.

2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0703/99 від 27.03.2007 року в сумі  67659 (шістдесят сім тисяч шістсот п”ятдесят дев”ять) гривень 38 коп. звернути стягнення на заставлене рухоме майно: належний ОСОБА_3 автомобіль MERSEDES-BENZ (державний номер НОМЕР_1, модель 308D, рік випуску 2000, тип ТЗ, пасажирський мікроавтобус, № кузова/шасі НОМЕР_2); належний ОСОБА_2 набір посуду „Berghoff” - 13 штук та набір посуду „Bohman» - 16 штук. Звернення стягнення на майно здійснити шляхом продажу закритим акціонерним товариством Комерційний банк „Приватбанк” вказаного рухомого майна з наданням права укладати договори купівлі-продажу з іншою особою-покупцем від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2

        Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 676 гривень 59 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 500 гривень стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) солідарно на користь закритого акціонерного товариства Комерційний банк  „Приватбанк” (49094, м.Дніпропетровськ, вул..Набережна Перемоги,50).

         Апеляційна скарга на рішення суду подається сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Головуючий    

                                                                                                                                  Справа № 2-35/10  

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я  

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           9 вересня 2010 року                                                                    м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області  під головуванням  судді  Малкова В.В., при секретарі  Бірук Н.С.

з участю: представника позивача                  не з”явився

представника відповідачів                              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства  Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставлене майно,

ВСТАНОВИВ:  

       Представник закритого акціонерного товариства  Комерційний банк «ПриватБанк» Янсон Є.В. звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі- відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі-відповідач 2)  про звернення стягнення на предмет застави, в якому просить передати в заклад  ЗАТ  комерційний банк «Приватбанк» (далі- банк) належне відповідачам на праві власності заставлене рухоме майно та звернути стягнення на це майно. Звернення стягнення на заставлене майно обґрунтовується необхідністю погашення заборгованості відповідача 1 на загальну суму 8811,42 долари США, що  виникла за кредитним договором № 0703/99 від 27.03.2007 (далі – договір), який був укладений між відповідачем 1 та банком. Відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 14000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості та кінцевим строком повернення 22.03.2010.

           На день звернення з позовом сума заборгованості відповідача 1 за договором складає у гривневому еквіваленті 67659 гривень 38 коп. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача 1 станом на 09.09.10 заборгованість перед банком по кредиту, відсоткам та неустойці відповідачами не погашена.      

        Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав. Просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що вказані у письмовому запереченні. Зокрема, у зв”язку з невідповідністю договору вимогам закону та неправомірністю вимоги про звернення стягнення на заставлене майно достроково, тобто до закінчення строку повернення кредиту, встановленого договором.

      Суд, дослідивши наявні у справі докази та керуючись законом, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю. Підставою для такого висновку є наступне.  

          Між банком та відповідачем 1  укладено договір, згідно якого відповідач отримав кредит на суму 14000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості та кінцевим строком повернення кредиту, відсотків та інших платежів - 22.03.2010 (п.п. 1.2,1.3,4.1 договору), погашення кредиту та відсотків відбувається згідно графіка. Згідно із п.2.2.4 договору відповідач 1 зобов”язується здійснити повне погашення кредиту у строк, встановлений п.1.3 договору. У відповідності із п. 6.1 договору за прострочення сплати кредиту та відсотків відповідач 1 сплачує банку пеню, яка не перевищує 2-ї облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми простроченого платежу. Згідно із р.3 договору на забезпечення виконання зобов”язань по договору: між відповідачем 1 та позивачем був укладений договір застави товару в обороті №0703/99/ТО від 27.03.07 (далі –договір застави 1); між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір застави автотранспорту №0703/99/ТЗ від 27.03.07 (далі –договір застави 2) та договір поруки №0703/99/ДП від 27.03.07 (далі –договір поруки). Згідно договорів застави 1 та 2 відповідачі надають в заставу банку майно, визначене у п.6 цих договорів, вказане  майно є предметом застави. У відповідності із пунктами 2 та 5 договору поруки у разі невиконання відповідачем 1 зобов”язань за договором відповідач 2 несе відповідальність по договору перед банком як солідарний боржник, в тому числі, по зобов”язанням по сплаті процентів та неустойки.

           Відповідач 1 зобов'язання, встановлені п.2.2.4 договору, належним чином не виконав. На день розгляду справи доказів своєчасного погашення кредиту, відсотків та інших платежів по договору відповідачами не надано. 

      Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем 1 зобов’язань по договору загальна сума заборгованості становить у гривневому еквіваленті 67659 гривень 38 коп. Частиною 1 ст.1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 599, 611, 623, 624 ЦК, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Наслідками порушення зобов”язань є, відшкодування збитків та стягнення неустойки (штрафу, пені). Тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів кредитних коштів, відсотків та неустойки у розмірі 67659 гривень 38 коп. суд вважає законними та обґрунтованими.

         Разом з тим, позивач просить здійснити стягнення простроченого боргу шляхом звернення стягнення на предмет застави. У відповідності з п.15.8 та пунктами 15.10, 21 договорів застави 1 і 2, звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору. Зазначені положення договорів застави відповідають вимогам ст. 590 ЦК України, згідно із якими звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Ст. 19 Закону України «Про заставу» (далі-Закон) передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі,  що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано  (ч. 1 ст. 20 Закону). Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється, зокрема, за рішенням суду (ч. 6  ст. 20 Закону). Відповідно до п.1 ст.21, ч.2 ст. 24 та статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» до забезпечувальних обтяжень належить, зокрема, застава рухомого майна, що виникає на підставі договору, використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права обтяжувача звернутись до суду, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави, у тому числі із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону. Зокрема, процедури, яка передбачає  продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

      Таким чином,  вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави шляхом укладення банком договору купівлі-продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем є обґрунтованими і відповідають закону та умовам договорів застави 1 і 2.  

        У відповідності із ст.44 Закону та п. 17.12 договорів застави 1 та 2 майно, яке є предметом застави передається заставодавцем у володіння заставодержателя - заклад. Виконання рішення стосовно звернення стягнення на предмет застави шляхом надання права безпосереднього продажу конкретному покупцю неможливо без фактичного знаходження предмету застави у володінні банку. Тому суд, вважає, що слід передати заставлене майно у володіння позивача. Згідно із ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

          За таких обставин вимога банку про передачу заставленого рухомого майна у заклад банку підлягає задоволенню. При цьому обов”язковою умовою передачі заставленого майна у володіння банку є повідомлення боржника та внесення банком відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Згідно із ч.ч.1 -3 ст.554 ЦК у разі порушення боржником зобов”язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено іншого виду відповідальності поручителя. Тому у відповідності із вказаними положеннями закону та п.2, п.5 договору поруки, керуючись ст. 88 ЦПК, суд вирішив стягнути витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору та на ІТЗ розгляду справи, з відповідачів солідарно.

           На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 88, 212 - 215 ЦПК України, суд -    

                                                                      ВИРІШИВ:  

       Позовні вимоги задовольнити повністю. 1. Передати в заклад позивачу шляхом вилучення у ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) належного їм на праві власності заставленого рухомого майна, а саме: належний ОСОБА_3  автомобіль MERSEDES-BENZ (державний номер НОМЕР_1, модель 308D, рік випуску 2000, тип ТЗ, пасажирський мікроавтобус, № кузова/шасі НОМЕР_2); належний ОСОБА_2 набір посуду „Berghoff” - 13 штук та набір посуду „Bohman» - 16 штук.

2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0703/99 від 27.03.2007 року в сумі  67659 (шістдесят сім тисяч шістсот п”ятдесят дев”ять) гривень 38 коп. звернути стягнення на заставлене рухоме майно: належний ОСОБА_3 автомобіль MERSEDES-BENZ (державний номер НОМЕР_1, модель 308D, рік випуску 2000, тип ТЗ, пасажирський мікроавтобус, № кузова/шасі НОМЕР_2); належний ОСОБА_2 набір посуду „Berghoff” - 13 штук та набір посуду „Bohman» - 16 штук. Звернення стягнення на майно здійснити шляхом продажу закритим акціонерним товариством Комерційний банк „Приватбанк” вказаного рухомого майна з наданням права укладати договори купівлі-продажу з іншою особою-покупцем від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2

        Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 676 гривень 59 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 500 гривень стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) солідарно на користь закритого акціонерного товариства Комерційний банк  „Приватбанк” (49094, м.Дніпропетровськ, вул..Набережна Перемоги,50).

         Апеляційна скарга на рішення суду подається сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Головуючий    

Повний текст рішення підписано 10.09.2010 року