Справа № 2-250/10

  Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     (вступна та резолютивна частини)

   9 вересня 2010 року                                            м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

судді Малкова В.В.

при секретарі Бірук Н.С.

з участю: позивача ОСОБА_3

 відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики,    

           в и р і ш и в:

             Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4   (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 АДРЕСА_2)  9612 (дев”ять тисяч шістсот дванадцять) гривень.    

          Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. №НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 АДРЕСА_2) понесені ним витрати: по сплаті судового збору у розмірі 96 гривень 12 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 120 гривень.

           Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитків у розмірі 4005 гривень, моральної шкоди у розмірі 2000 гривень та додаткових витрат, понесених у зв”язку із явкою до суду в розмірі 800 гривень.

           Заходи забезпечення позову у даній справі, встановлені ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 6 жовтня 2009 року, застосовуються до набрання рішенням суду законної сили.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий                    

              Справа № 2-250/10

  Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   9 вересня 2010 року                                            м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

судді Малкова В.В.

при секретарі Бірук Н.С.

з участю: позивача ОСОБА_3

 відповідача ОСОБА_4

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики,  

                                                                          встановив:

           Позивач 06.10.09 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики, що був оформлений розпискою, яку написав відповідач 15 січня 2009 року (далі-договір), у розмірі 1200 доларів США, що еквівалентно 9612 гривням за курсом НБУ на 30.09.09; збитків на суму 4005 гривень; моральної шкоди у розмірі 2000 гривень та додаткових витрат, понесених у зв”язку із явкою до суду в розмірі 800 гривень. У позові та заяві про збільшення позовних вимог зазначає. Він належним чином виконав зобов”язання за договором і передав грошові кошти відповідачу у розмірі 1200 доларів США. У свою чергу, відповідач не виконав взяті на себе згідно договору зобов”язання по поверненню позики. Розмір заборгованості становить у гривневому еквіваленті 9612 гривень. Також підлягають стягненню завдана позивачу невиконанням договору моральна шкода у розмірі 2000 гривень; збитки у виді втраченого авансу у розмірі 4005 гривень та витрати, пов”язані з явкою до суду – 800 гривень.  

         Під час судового розгляду позивач вимоги позову підтримав та просив їх задоволити.

         Під час судового засідання відповідач та його представник позов не визнали з наступних підстав. Договір укладався під впливом обману з боку свідка ОСОБА_5, фактично грошові кошти, вказані у договорі, відповідач від позивача не отримав. Таким чином договір вважається неукладеним та недійсним. В ході судового розгляду відповідач також просить суд відмовити у позові, так як не підписував договору, проте визнав, що договір написаним ним особисто і переданий свідку ОСОБА_5 для позивача.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 вказав, що він отримав від позивача 500 доларів США у виді авансу за придбання автомобіля. Оскільки позивач в обумовлений строк за автомобіль повністю не розрахувався, аванс він залишив собі, а автомобіль продав іншій особі.

         Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав наступні показання. Він колишній партнер по бізнесу позивача та відповідача. Він та відповідач за гроші позивача намагались придбати певний товар, проте гроші витратили, а товар не придбали. Тому позивач попросив відповідача написати розписку, згідно якої останній зобов”язався повернути позивачу 1200 доларів. Цю розписку відповідач писав в січні 2009 року у його присутності, але позивача в той час з ними не було. Розписку він передав позивачу пізніше. Допитана за судовим дорученням в Костопільському районному суді по місцю проживання свідок ОСОБА_7 дала наступні показання. Вона колишня дружина відповідача. Була присутня при розмові відповідача та свідка ОСОБА_5, грошей відповідачу ні свідок ОСОБА_5, ні позивач у її присутності не передавали. Вона була присутня, коли відповідач писав розписку на 1200 доларів на прохання свідка ОСОБА_5.

         Призначена судом за клопотанням відповідача судово-почеркознавча експертиза підпису та почерку, яким виконано договір та належності підпису на договорі відповідачу, з незалежних від суду обставин, експертною установою не проведена. У задоволенні повторного клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи відмовлено, згідно із ухвалою суду від 09.09.2010.. Після оголошеної перерви в судовому засіданні відповідач в судове засідання не з”явився. Тому суд, у відповідності із ч.5 ст.169 ЦПК, ухвалив продовжити розгляд справи без участі відповідача.  

Дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.  

           Між позивачем та відповідачем 15.01.2009 укладено договір, згідно умов якого відповідач отримав від позивача грошові кошти (суму позики) – 1200 доларів США. У договорі міститься напис, зроблений свідком ОСОБА_5, який посвідчує факт отримання відповідачем від позивача 1200 доларів США. Відповідач взяв на себе зобов”язання повернути грошові кошти позивачу до 1 липня 2009 року. Договір є чинним.

           Відповідач не виконує взяті на себе згідно договору зобов”язання по  поверненню суми позики. На день розгляду справи 09.09.10 відповідач не повернув суму позики позивачу. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 1200 доларів США, що за курсом НБУ на 30.09.09 еквівалентно - 9612 гривням. У свою чергу відповідач вказав, що кошти по договору не отримував, договір не підписував, тому боргових зобов”язань перед позивачем не має. Відповідач вважає договір недійсним, проте позовів про визнання договору недійсним або неукладеним не заявляв.  

          У відповідності із ч.1 ст.202, ст.ст.204, 207, п.3 ст.208 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Письмовим вважається правочин, якщо його зміст зафіксований  у одному або кількох документах. Правочини між фізичними особами на суму, що у 20 та більше разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, вчиняються у письмовій формі.

         На думку суду, факт укладення сторонами договору, його зміст та форма відповідає вказаним вимогам ЦК. Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо обставин укладення договору, на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, суд вважає недопустимими доказами. На думку суду, допустимими доказами у спорі, що виник із цивільно-правового договору вчиненого у письмовій формі, є  відповідні письмові докази. Таким доказом є договір - розписка ОСОБА_4 від 15.01.09 про отримання ним від позивача 1200 доларів США та зобов”язання повернути суму позики до 1 липня 2009 року. Підстав вважати, що вказаний доказ є неналежним чи недопустимим, лише на підставі пояснень зацікавленої особи - відповідача ОСОБА_4 про те, що він не підписував договір та не отримував грошових коштів, у суду немає.

           У відповідності із ст.ст.1046,1047,1049 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). На підтвердження укладення договору позики може бути представлена розписка позичальника. Позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.ст.526,611 ЦК, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК. Наслідками порушення зобов”язань є, зокрема, відшкодування збитків. Таким чином та у відповідності із ч.1 ст.623 ЦК, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, завданих невиконанням договору, у розмірі 9612 (дев”ять тисяч шістсот дванадцять) гривень, підлягає задоволенню.

          Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позову в частині стягнення з відповідача збитків, які завдані невиконанням договору, у виді втраченого авансу, сплаченого позивачем третій особі за придбання автомобіля. Оскільки для покладення обов”язку по відшкодуванню збитків, завданих особі винною особою, необхідна наявність ще двох обов”язкових умов: 1) протиправності дій (бездіяльності) особи, яка завдала збитків – заподіювача збитків; 2) причинного зв”язку між винними діями (бездіяльністю) заподіювача збитків та збитками. Суду не надано доказів на підтвердження причинного зв”язку між неповерненням позивачу авансу свідком ОСОБА_8 та простроченням відповідачем повернення боргу за договором. Тому суд, вважає вказану вимогу позову необґрунтованою.

У результаті правового аналізу  положень ст.23 та глав 51-53 ЦК, суд приходить до висновку, що правовідносини, які виникли внаслідок завдання збитків невиконанням або неналежним виконанням цивільно-правового договору не передбачають стягнення з винної особи моральної шкоди. Тому вимога позову про стягнення з відповідача 2000 грн. моральної шкоди, у зв»язку з невиконанням договору, не підлягає задоволенню через безпідставність.

           Вимога позивача про стягнення з відповідача витрат, пов”язаних з явкою до суду – витрат, що поніс позивач на купівлю пального ( касові чеки: від 22.02.10 на суму 200,03 грн., від 30.03.10 на суму 200,02 грн., від 14.04.10 на суму 199,99 грн. та від 09.09.10 на суму 201,01) задоволенню не підлягає. До судових витрат, які підлягають відшкодуванню сторонам, згідно із гл.8 ЦПК, зокрема відносяться, витрати сторін та їх представників, що пов”язані з явкою до суду. Граничний розмір компенсації цих витрат, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Чинним законодавством не визначено розміру компенсації витрат сторін та їх представників, які не звільнені від сплати судових витрат у цивільній справі, що пов”язані з їх явкою до суду. У зв”зку з цим при вирішенні цієї вимоги позову, суд за аналогією, застосував положення постанови КМУ №590 від 27.04.06. Якою визначені граничні розміри компенсації витрат за рахунок держави та види витрат, пов”язаних з розглядом цивільної справи. Даною постановою КМУ компенсація сторонам витрат на купівлю пального не передбачена.          

          Вирішуючи питання про інші судові витрати, згідно із ст.88 ЦПК, суд вважає, що понесені позивачем витрати у зв”язку із зверненням до суду підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та  керуючись ст.ст. 611, 623 ЦК України, ст.ст. 85, 88, 212-215 ЦПК України, суд –

                                                          в и р і ш и в:

             Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4   (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 АДРЕСА_2)  9612 (дев”ять тисяч шістсот дванадцять) гривень.    

          Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. №НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 АДРЕСА_2) понесені ним витрати: по сплаті судового збору у розмірі 96 гривень 12 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 120 гривень.

           Відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 збитків у розмірі 4005 гривень, моральної шкоди у розмірі 2000 гривень та додаткових витрат, понесених у зв”язку із явкою до суду в розмірі 800 гривень.

           Заходи забезпечення позову у даній справі, встановлені ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 6 жовтня 2009 року, застосовуються до набрання рішенням суду законної сили.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий    

Повний текст рішення підписано 10.09.2010 року