Справа № 2-226/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 березня  2010 року                                                 м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням  судді Малкова В.В.,

при секретарі Волос І.В.,

за участю:

позивача     ОСОБА_1

представника позивача    

 відповідача

представника відповідача    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Банк ?іг Енергія”  про стягнення строкового банківського вкладу та стягнення моральної шкоди,

                                                    в с т а н о в и в:

Позивач звернулась в суд з позовом до ВАТ Банк ?іг Енергія” (надалі - банк) про стягнення з відповідача 14950 грн. 50 коп. депозитного вкладу і  процентів та моральної шкоди в розмірі 2000 гривень. У позові вказує, що 11.12.2008 року між нею та банком укладено договір про строковий банківський вклад (депозит) „Пенсійний” №ЗС_28 (далі в рішенні – договір)  на суму 14000 гривень з виплатою процентів в кінці строку договору. Згідно з умовами якого позивач вносить готівкою або перераховує з власного рахунку, а банк приймає грошові кошти на відкритий депозитний рахунок (банківський вклад) вкладника кошти у розмірі 14000 гривень (п.1.1. договору). Вкладник розміщує банківський вклад  з 11.12.08 по 11.03.09 (п.1.2 договору). Згідно із п.1.3 договору банк сплачує вкладнику  проценти по банківському вкладу по процентній ставці 19.5 % річних, з виплатою процентів в кінці строку, зазначеного у п.1.2 договору. По закінченні строку договору між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору, якою строк договору продовжений до 15.09.2009 року. Відповідач у строк встановлений додатковою угодою № 1 до договору не виконав зобов”язання за договором. У зв”зку з наведеним виник спір, який підлягає вирішенню в суді.      

          Представник відповідача в судове засідання  не з’явився подав заяву про розгляд справи у його відсутності, подав заперечення проти позову. За таких обставин, керуючись ч.1 ст.225 ЦПК, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

У запереченні на позов представник відповідача визнає факт укладення договору та наявність заборгованості перед відповідачем частково. Проте вимоги позовної заяви не визнає з наступних причин. Постановами Правління НБУ № 134 від 13.03.09 та  №540 від 10.09.09 (далі-постанови НБУ) у банку введена тимчасова адміністрація до 15.03.10, у зв”язку з цим оголошено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Тому згідно із ст.58 Закону України ?ро банки і банківську діяльність” відповідачу відмовлено у поверненні банківського вкладу. Згідно із ч.2 ст.312 та ч.7 ст.319 ЦК вказані  обставини є підставою для  обмеження права відповідача отримати надані банку по договору грошові кошти. Також не визнає вимоги про стягнення 2000 гривень моральної шкоди та 150 гривень витрат позивача на правову допомогу адвоката.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та керуючись законом суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Підставою для такого висновку є наступне.

Між банком та позивачем укладено договір на суму 14000 гривень з виплатою процентів в кінці строку договору у розмірі 19.5 % річних та додаткова угода №1 до договору. Строк дії договору встановлений сторонами у додатковій угоді №1 до договору - до 15.09.09. Пунктом 2.1.5 договору визначено, що банк зобов’язується по закінченні строку дії договору видати вкладникові банківський вклад та сплатити проценти по цьому договору.

Згідно із п.4.2 договору банк звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов”язань за договором у випадку настання обставин непереборної сили, на час дії цих обставин. Обставин, які б унеможливлювали виконання банком договірних зобов”язань у зв”язку з введенням НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів, у запереченні та договорі не наведено.

Відповідно до статей 22,526,610,623 ЦК, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК. Порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов зобов”язання. У разі порушення зобов”язання боржник має відшкодувати кредиторові завдані невиконанням збитки. Стаття 1058 ЦК - за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Частинами 1 та  2 ст. 1060, ст.1074 ЦК, зокрема, передбачено, що за договором банківського вкладу банк зобов”язаний видати вклад або його частину зі спливом встановленого договором строку або на першу вимогу вкладника. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджатися рахунком за рішенням суду у випадках встановлених законом. Згідно із ст.59 Закону України ?ро банки і банківську діяльність” зупинення видаткових операцій банку, зокрема, за рахунками юридичних або фізичних осіб допускається лише в разі накладення арешту на майно або кошти банку, на кошти та цінності відповідних осіб, що знаходяться в банку, виключно за рішенням суду.

Рішень суду про обмеження права вкладників банку на повернення вкладів, наведені у ст.321, ст.319 ЦК та Законі України ?ро банки і банківську діяльність”, банк не надав, тому суд відхиляє посилання банку на вказані норми закону, як на підставу для відмови у позові. Крім того, згідно листа тимчасового адміністратора банку №2098/01 від 15.09.2009 року мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на зобов”язання банку за договорами банківських вкладів (депозитів).

Банком не оспорюється, що по закінченні терміну дії договору та додаткової угоди №1 позивачу не повернуто суму вкладу за договором та частково процентів. Всього сума боргу відповідача перед позивачем станом на 09.02.2010 згідно виписки банку з особового рахунку позивача становить 14650 гривень. Невиконання договірних зобов”язань обґрунтовується введенням Національним Банком України у ВАТ Банк ?іг Енергія” тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів з 16 березня 2009 року по 15 березня 2010 року.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при вирішенні спору підлягають застосуванню відповідні положення ЦК, а не рішення НБУ про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів банку. Крім того вказані постанови НБУ не є нормативно-правовими актами, оскільки вони не опубліковані та не проведена державна реєстрація цих постанов в Міністерстві юстиції України. Тому суд відхиляє посилання відповідача на правомірність обмеження права позивача отримати вклад у зв”зку із прийняттям постанов НБУ.

Отже невиконання банком умов  договору в частині своєчасного повернення позивачу суми депозитного вкладу після закінчення строку договору порушує право позивача користуватись та розпоряджатись своїм майном – грошовими коштами, які позивач тимчасово довірив банку.

Так як строк депозитного договору закінчився 28.11.09, а банк не повернув позивачу банківський вклад та частково проценти по вкладу, тим самим завдавши позивачу збитків, керуючись пунктами 2.1.5 та 4.1 договору, ст.623 ЦК слід стягнути з відповідача  на користь позивача  гривень 76 коп.  завданих невиконанням договору збитків. У відповідності із ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК, 100 гривень витрат, понесених позивачем у зв”язку з отриманням у банку інформації про розмір процентів за договором, підлягають стягненню з відповідача, оскільки позивач зробив ці витрати для відновлення свого порушеного права.

  Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходив з  протиправного позбавлення відповідачем позивача права власності, а саме володіти, користуватися та розпоряджатися грошовими коштами належними позивачу, які були тимчасово передані у володіння відповідача. Право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю гарантується ст. 41 Конституції України. У зв”язку з протиправними діями банку по несвоєчасному поверненню позивачу грошових коштів, відповідачу завдано моральної шкоди, яка полягає у  його душевних стражданнях, через порушення позивачем права власності відповідача. Проте вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2000 гривень суд вважає надмірними. Таким чином, на підставі п.2 ч.2 ст.23 ЦК, слід задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 1000 гривень моральної шкоди.

            Вирішуючи питання про судові витрати, згідно із ст.88 ЦПК, суд вважає, що витрати, понесені позивачем у зв”язку із зверненням до суду підлягають стягненню з відповідача повністю. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню у дохід держави з відповідача.

            На підставі наведеного та  керуючись ст.ст. 22, 23, 623, 1060, 1074 ЦК України,  ст.ст. 88, 212-215, 224-226 ЦПК України суд –

                                                         в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банк ?іг Енергія” (код ЄДРПОУ 20023463, м.Київ, вул.Комінтерну, 15)   на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)  93065 (дев”яносто три тисячі шістдесят п”ять) гривень 76 коп.

            Звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п.5 р.11 ЦПК та п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банк ?іг Енергія” (код ЄДРПОУ 20023463, м.Київ, вул.Комінтерну, 15) в дохід держави судовий збір у розмірі 930 гривень 65 коп.

           Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банк ?іг Енергія” на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.      

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

          Сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання стороною заяви про апеляційне оскарження рішення.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий