Справа 2-455
2010 рік
Р і ш е н н я
Іменем України
15 червня 2010 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Приймак Г.І.
при секретарі Герман В.Ф.
с участю прокурора
адвоката
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про зобов,язання звільнити та передати базу відпочинку «Сітьовик», визнання права власності та стягнення заборгованості по договору оренди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов,язання відповідача звільнити та передати базу відпочинку «Сітьовик», визнання права власності та стягнення заборгованості по договору оренди в сумі 25 тисяч гривен, посилаючись на слідуючи обставини.
11 квітня 2004 року Міністерством енергетики України, телеграмою на адресу директора Інституту «Укренергомережпроект» було рекомендовано передати у встановленому порядку Базу відпочинку «Сітьовик», розташовану в селі Лебедівка Татарбунарського району Одеської області на баланс «Одесаобленерго». Згідно акту прийома-передачі від травня 2004 року, затвердженого Міністерством енергетики України та на підстави вказівки Міністерства енергетики України від 04.03.1994 року, директор Інституту «Укренергомережпроект» передав, а генеральний директор ВЕО «Одесаобленерго» прийняв на баланс основні фонди літньої бази відпочинку «Сітьовик», розташованої за вказаною адресою. Крім того, наказом Міністерства палива та енергетики України за № 635 затверджено перелік нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ВАТ «Одесаобленерго» під час корпоратизації станом на 01.07.1995 року. До теперішнього часу вказана база відпочинку знаходиться на балансі позивача.
01.06 2009 року позивач уклав з відповідачем ОСОБА_1 договір оренди бази «Сітьовик», відповідно до якого та до акту прийому-передачі, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування базу відпочинку «Сітьовик» загальною площею 2489 кв. м, яка розташована в селі Лебедівка Татарбунарського району Одеської області.
Згідно із п. 3.1. Договору, розмір орендної плати за кожен календарний місяць складає 5 тисяч гривен, орендар зобов,язався щомісячно вносити орендну плату, але в порушення взятих на себе зобов,язань, відповідач за весь час користування базою відпочинку не сплачував орендну плату.
Оскільки відповідно до договору строк дії договору закінчився 31.10.2009 року, позивач надіслав відповідачу листа, в якому запропонував йому повернути базу відпочинку, так як це передбачено п.5.1.7. Договору, але відповідач відмовився це зробити, вказуючи на те, що між ним та позивачем фактично відбувся Договір ренти і він має стати власником цієї бази відпочинку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач позовні вимоги визнав. Не заперечуючи проти вимог позивача, пояснив, що помилково вважав, що Договір оренди і Договір ренти це одне і теж.
Вислухавши пояснення і доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що підлягає задоволенню з наступного.
З грудня 1998 року позивач зареєстрований в державному реєстрі як ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» /а.с. 7-8/. Відповідно до статуту ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» /а.с.9-21/ підприємство позивача перетворене з Державної компанії «Одесаобленерго», яка була заснована у процесі корпоратизації на базі виробничого енергетичного об,єднання «Одесаенерго».
Відповідно до телеграми Міненерго України на ім,я директора інституту «Укренергомережпроекту» /а.с.35/ від 4 березня 1994 року на баланс «Одесаенерго» було запропоновано передати літню базу відпочинку, розташовану на відстані 70 км від м.Одеси, В травні 1994 року, як вбачається з акту прийму-передачі /а.с.36/ база відпочинку «Сітьовик» була передана на баланс ВАТ «Одесаобленерго». І тільки в травні 2008 року позивачем була виготовлена технічна документація на вказану базу відпочинку без реєстрації права власності /а.с.37-45/.
01 червня 2009 року позивач уклав договір оренди з відповідачем /а.с. 22-24/, відповідно до якого позивач передає в строкове оплатне користування базу відпочинку «Сітьовик» з щомісячною платою за користування у розмірі 5 тисяч гривен. Строк дії договору по 31.10.2009 року. Відповідно до п.5.1.3 вказаного Договору оренди відповідач повинен був використовувати базу відпочинку за її призначенням і на протязі 5 днів з дня закінчення строку дії Договору звільнити базу відпочинку та передати її позивачу /п.5.1.8 Договору/.
Відповідно до ст.526 Цивільного Кодексу України /далі ЦК України/, зобов,язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Якщо у зобов,язань встановлений строк, то вони повинні виконуватися саме в цей строк /ст.530 ЦК України/. Оскільки у встановлений строк відповідач не виконав взяті на себе забов,язання, на користь позивача повинна бути стягнена сума у розмірі 25 тисяч гривен орендної плати.
Крім того, згідно із п.2.3.Договору оренди, орендар після закінчення терміну дії Договору, повинен протягом п,яти робочих днів повернути в належному стані базу відпочинку за актом прийому-передачі.
Але, незважаючи на неодноразові нагадування про це, на неодноразові надсилання для підписання акту прийому-передачі, відповідач не реагував і базу відпочинку не звільнив, орендну плату за вказаний період не заплатив.
Тобто, до умов Договору оренди, відповідач повинен був використовувати базу відпочинку за призначенням, сплачувати орендну плату та по закінченню строку дії договору, звільнити базу відпочинку та повернути позивачеві.
Суд не може прийняти до уваги лист відповідача та його заперечення відносно того, що між ним та позивачем був укладений договір ренти, а не договір оренди, і що база відпочинку після закінчення дії договору, повинна стати його власністю. Суд вважає це помилковим тлумаченням договору оренди та ренти з боку відповідача, оскільки посилання відповідача на ст. 731 ЦК України є необґрунтованими, а з матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є саме договором оренди, а не ренти і положення глави 56 Цивільного Кодексу України на нього не можуть розповсюджуватися. Тим більше, що доводи відповідача спростовуються матеріалами справи і саме Договором оренди.
Що стосується визнання права власності. Згідно ст.. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто протиправно не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Стаття 392 ЦК України передбачає можливість власника майна звернутися з позовом про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В матеріалах справи є докази на підтвердження того, що відповідач відмовляється визнавати право власності на базу відпочинку «Сітьовик» за позивачем чим самим створюються умови неможливі для реалізації позивачем свого права власності.
Позивачем надані суду докази відносно того, що телеграмою Міністерства енергетики України від 11.04.1994 року директору Інституту «Укренергомережпроект» було рекомендовано у встановленому порядку передати базу відпочинку «Сітьовик» на баланс «Одесаенерго» /а.с.35/. Відповідно до акту прийому-передачі від травня 1994 року, директор Інституту «Укренергомережпроект» передав, а генеральний директор ВЕО «Одесаенерго» прийняв на баланс основні фонди літньої бази відпочинку «Сітьовик» розташованої в селі Лебедівка Татарбунарського району Одеської області /а.с.35/. Перелік майна, яке ввійшло до статутного фонду ВАТ «Одесаобленерго» був затверджений 04.11.2003 року, а саме до статутного фонду ВАТ «Одесаобленерго» ввійшла вказана база відпочинку, яка до теперішнього часу знаходиться у власності позивача /а.с.30 -34/. Виходячи з наведеного, суд вважає, що є всі підстави для визнання права власності на базу відпочинку «Сітьовик» за позивачем.
Керуючись ст.ст. 15,57,62, 208,212-215, 218 ЦПК України, ст. 526,530, 731, 319, 321,328,392 ЦК України –
В И Р І Ш И В :
Позов Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про зобов,язання звільнити та передати базу відпочинку «Сітьовик», визнання права власності та стягнення заборгованості по договору оренди – задовольнити.
Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» право власності на базу відпочинку «Сітьовик» загальною площею 2849 кв.м, розташовану в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області.
Зобов,язати ОСОБА_1 звільнити та передати Відкритому акціонерному товариству «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» базу відпочинку «Сітьовик» загальною площею 2849 кв.м, розташовану в с.Лебедівка Татарбунарського району Одеської області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» орендну плату у розмірі 25000 /двадцять п,ять тисяч/ гривен.
Рішення районного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.
Суддя: Приймак