РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року                                                                      справа № 2-1680/2010р.

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі головуючого: судді Герцова О.М.

за участю секретаря:     Бобриш М.С.

судового розпорядника: Акіншіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області  про  зобов’язання вчинити певні дії,  -

встановив:

     20 липня  2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним вище позовом. Просить суд зобов'язати управління пенсійного фонду в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь  за період з 01.01.2009 року по 1.07.2010 року.

     В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. П.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції. Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України і втрачають чинність. Однак відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 не здійснив йому нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії в належному розмірі.

В судове засідання позивач не з’явився, надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просить розглянути справу без його  участі.

Відповідач свого представника для участі в справі не направив, але надав заяву  про розгляд справи у відсутність представника Управління  Пенсійного фонду та письмові заперечення проти позову.

За змістом заперечень відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що  управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм пенсійного права, а отже вимоги позивача є безпідставними. Відповідач вказує на те, що органи Пенсійного фонду мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством, до яких виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відносяться. Крім того, відповідач вважає свої дії правомірними також через невизначеність на законодавчому рівні за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати  при обчисленні таких доплат. При цьому зазначає про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених цим Законом. Крім того, відповідач посилається на пропущення позивачем трирічного строку позовної давності.

Враховуючи наявність відповідних заяв від позивача та відповідача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню  з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.8/. Позивач має статус «дитини війни» і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області, отримує пенсію за віком /пенсійне посвідчення № НОМЕР_1  від 28.11.1991 року /а.с.10/.

Враховуючи зазначений статус позивач відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року. Згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З  01.01.2008 року  позивачу встановлено підвищення до пенсії як особі, яка має статус «дитина війни» в сумі 47 грн. щомісячно, з 22.05.2008 року – 48,10 грн. щомісячно, з 01.07.2008 року – 48,20 грн. щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 грн. щомісячно. З 01.01.2009 року  позивач отримує підвищення до пенсії в розмірі 49,80 грн. щомісячно. При цьому, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював нарахування на підставі п.41 розділу 2 Закону України «Про  Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, а з 22.05.2008 року – на підставі Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530 від 28.05.2008 року.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Оскільки в 2009-2010 роках ніяких змін до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось, позивач в 2009 та 2010 роках мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії як дитині війни здійснювалось відповідачем в розмірі нижчому, ніж передбачено діючим законодавством.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, оскільки відповідно до вимог ст. 3 Конституції України  права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість  діяльності держави, головним обов’язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Постановляючи рішення у даній справі,  суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав та свобод людини і громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене Конституцією України та іншими Законами України, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань.

Виходячи з принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України, принципу пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, у зв’язку з чим Закони України мають вищу юридичну силу, суд вважає, що при вирішенні  даного спору, підлягає застосуванню саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діє після прийняття рішень Конституційним Судом України, з урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначає мінімальну пенсію за віком на рівні прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, а не вищезазначена постанова Кабінету Міністрів України, на підставі якої позивачці здійснювалось нарахування та виплата підвищення до пенсії як дитині війни.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про незаконність дій Управління пенсійного фонду України в Ізюмському районі у Харківській області щодо нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі нижчому, ніж це передбачено діючим законодавством.

Відповідно до ст.4 Закону України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч.2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наявність спеціальних законодавчих актів, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, для захисту прав ОСОБА_2 суд вважає за необхідне  прийняти рішення про зобов’язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії  як дитині війни за період з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року.

          Посилання відповідача на ст. 257 ЦК України суд не приймає до уваги, оскільки вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

          Розподіл судових витрат суд здійснює згідно вимог ст.88 ЦПК України.

          Керуючись   ст.ст.22, 46, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік,  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст.1,10,11,60,159,213-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

         Позов  задовольнити.

         Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в  Ізюмському районі Харківської області у здійсненні перерахунку та виплати  пенсії  ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року, з урахуванням виплачених в зазначені періоди  сум.

         Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди  з 01 січня 2009 року по 31 червня 2010 року, з урахуванням виплачених в зазначені періоди  сум.

          Стягнути на користь ОСОБА_2 з управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області  120 грн. судових витрат та            51 грн. держмита.

           Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії рішення.

          Суддя                                                                          О.М. Герцов