Справа № 1-408/2007
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 2 квітня 2007 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
Заступника голови суду, судді Квятковського М.С.
при секретарі Селюкову О.В.
за участю прокурора Синюка О.В.
адвоката ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3.
законних представників потерпілих ОСОБА_4 ОСОБА_5
представника комісії в справах н /л Бондарук Т.Ю.
представника міліції в справах н / л Варави Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р/н., українця, громадянина України, уродженця м. Луцька, мешканця АДРЕСА_1, учня 10 класу ЗОШ №13 м.Луцька, раніше не судимого, за ст. 186 ч. 2 КК України
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1 29 січня 2007 року близько 19 год.30 хв., перебуваючи поблизу літнього кафе "Львівське", що по вул. Кравчука, у м. Луцьку, погрожуючи застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров"я потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3., і виразилось в словесній погрозі нанесення їм тілесних ушкоджень, відкрито викрав мобільний телефон "Соні Еріксон К750І", вартістю 1300 гривень із сім картою оператора мобільного зв'язку "Лайф", вартістю 20 гривень, на рахунку якої було 20 гривень, а всього майна потерпілого ОСОБА_2 на суму 1340 гривень, після чого, таким же чином відкрито викрав мобільний телефон "ЛЖ-В2000" вартістю 200 гривень, із сім картою оператора мобільного зв"язку "Лайф" вартістю 20 гривень, на рахунку якої було 2 грн., а всього майна потерпілого ОСОБА_3. на суму 222 грн.
Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованого йому злочину, підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю.
Показав, що у вечірній час 29 січня 2007 року, знаходячись поблизу літнього кафе "Львівське", що по вул. Кравчука в м. Луцьку відкрито заволодів, погрожуючи застосуванням насильства, спочатку мобільним телефоном "Соні Еріксон К750І" потерпілого ОСОБА_2, після чого в такий же спосіб мобільним телефоном "ЛЖ-В2000" потерпілого ОСОБА_3.
Крім повного визнання своєї вини самим підсудним, його винність в інкримінованому йому злочині стверджується зібраними та дослідженими в суді доказами.
Так потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в суді ствердили, що саме ОСОБА_1, 29 січня 20007 року у вечірній час, поблизу літнього кафе "Львівське", що по вул. Кравчука в м. Луцьку, погрожуючи їм насильством, відібрав належні їм телефони: відповідно "Соні Еріксон К750Ї", і "ЛЖ-В2000".
Показання підсудного і потерпілих про обставини, на які вони вказують, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11 про те, як саме підсудний відкрито викрав мобільні телефони у потерпілих.
Аналогічні показання в ході слідства вони давали і під час очних ставок між собою.
/а.с.63; 64; 67-68; 82-83; 99; 100; 103-104/
Під час досудового слідства мобільні телефони були оглянуті як речові докази, і повернуті потерпілим.
/а.с. 48-49;88; 89-90/
На підставі наведених доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на відкрите викрадення майна потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3., поєднаними з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для їх життя і здоров'я, вчиненими повторно, підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 186 ч.2КК України.
Таку кваліфікуючу ознаку, як застосування насильства до потерпілих, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, з обвинувачення слід виключити, оскільки вона не знайшла свого ствердження в суді.
Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу підсудного.
До обставин, які пом'якшують покарання підсудному суд відносить добровільне відшкодування завданих злочином збитків, щире каяття у вчиненому злочині, який вчинив будучи неповнолітнім.
Обставини, які обтяжують покарання відсутні, оскільки повторність є кваліфікуючою ознакою інкримінованого йому злочину.
При таких обставинах, враховуючи дані про особу підсудного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, навчається, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання йому слід призначити із застосуванням ст.ст. 75,104 КК України.
Керуючись ст.ст. 323,324, КПК України, суд-ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4-х /чотирьох/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю 2 /два/ роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов"язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з"являтися для реєстрації в ці органи.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області шляхом її подачі через Луцький міськрайонний с^ищотягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.