Справа № 2-284/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    28 травня 2010 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Коптєва Ю.А., секретаря – Ведміть І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінковому справу за позовом ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області про визнання дій неправомірними, перерахунок  пенсії,

В С Т А Н О В И В :

30 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача з нарахування і виплати йому відповідачем державної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю не на підставі  ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а на підставі постанов  Кабінету Міністрів України.

Позивач просить зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі  Харківської області відповідно до положень ст.ст. 50. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснити перерахунок та виплату державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виплачувати пенсію в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, за період з 02.10.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з’явився, просив справу  слухати у його відсутність, надавши суду заперечення, позов не визнав, посилаючись на те, що Кабінетом Міністрів України Постановою від 16.07.2008 року за № 654 "Про підвищення пенсійного забезпечення громадян" для осіб, що отримують пенсію відповідно до закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсій для інвалідів 3 групи - ліквідаторів наслідків аварії на  ЧАЕС  у 1987 році – 870  грн., а з липня 2008 року – 980 грн. З метою законодавчого врегулювання питання стосовно додаткової пенсії Кабінетом Міністрів України була прийнята 28.05.2008 року Постанова № 530 "Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян", яка набрала чинності з 22.05.2008 року, пунктом 4 якої  передбачену щомісячно додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплачувати інвалідам 3-ї групи у розмірі 15% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням зазначеної Постанови позивачу виплачується додаткова пенсія в розмірі зазначеної 15 відсотків  від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Відповідач також зазначає про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, що суд вважає за можливе.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши  докази в  їх  сукупності і взаємозв’язку, дійшов  наступного.

Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та має першу категорію, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 09 лютого 1996 року та вкладкою до нього № НОМЕР_1 виданою 15 листопада 2001 року. Відповідно до довідки  МСЕ серії  ХАР № 026874 від 27.11.2000 року позивачу з 01.12.2000 року встановлена третя група інвалідності безстроково. Інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист   громадян, які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської    катастрофи».

У  відповідності до  ст. 54 Закону України „Про  статус  і  соціальний  захист громадян, які  постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи”, в усіх  випадках розміри   пенсій  для   інвалідів, щодо яких  встановлено  зв’язок  з  Чорнобильською  катастрофою, не  можуть  бути  нижчими:

- по 1 групі інвалідності – 10 мінімальних  пенсій  за  віком;

- по ІІ групі  інвалідності – 8 мінімальних  пенсій  за віком;

- по ІІІ групі  інвалідності – 6 мінімальних   пенсій  за  віком;

- дітям - інвалідам – 3 мінімальних  пенсії  за  віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи  захворювання, визначається  Кабінетом  Міністрів  України.

У ст. 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсій проводиться відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення” (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 року № 3108 – ІV – відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування”).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно  до  ст.  50 Закону  „Про статус та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним  до  категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія шкоду, заподіяну  здоров’ю, у  розмірах:

-   інвалідам  1  групи – 100 процентів  мінімальної  пенсії  за  віком;

-   інвалідам  ІІ  групи – 75  процентів мінімальної  пенсії  за  віком;

-   інвалідам  ІІІ групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок  Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 процентів  мінімальної  пенсії  за  віком.

За таких обставин позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком і як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, розмір пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій  за  віком.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім  того, це право  гарантується  Конституцією України (ч. 2  ст.  46).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням  ч. 4  ст. 8  ЦПК України, у разі невідповідності правового акту закону України, міжнародному договору, згода на  обов’язковість якого  надана Верховною Радою України, суд застосовує  правовий  акт, який  має  вищу  юридичну  силу.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону „Про  статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Отже, виходячи з принципу   пріоритетності  законів над підзаконними  актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії щодо позивача, підлягають застосуванню ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, № 654 від 16.07.2008 року, на які посилається відповідач і на підставі яких були нарахована пенсії  позивачу, оскільки останні суттєво звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та  соціальний  захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться  мінімальна  пенсія за віком, розмір  якої згідно чинного законодавства  визначається лише за правилами, передбаченими  ч. 1  ст. 28  Закону України „Про  загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування”.

В цьому зв’язку суд не приймає до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої  випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановленим абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно  з  цим  Законом, оскільки  наявність  такої  норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови в  реалізації  позивачем  конституційної  гарантії та  права  на  отримання  пенсії і додаткової  пенсії  за  шкоду, заподіяну  здоров’ю, виходячи  з  розміру мінімальної  пенсії  за  віком, що  передбачено  ст. ст. 49, 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1,2,3,4, категорій.

Частиною першою ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що  мінімальний  розмір пенсії за  віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, визначеного  законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового  розміру прожиткового  мінімуму.

Прожитковий  мінімум  встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України і щороку  затверджується Верховною  Радою України в  Законі  про Державний  бюджет України  на  відповідний  рік.

Оскільки позивачу слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, то в разі збільшення розміру  цього прожиткового  мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен  проводитися з нового розміру мінімальної  пенсії  за  віком.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

 Законом України „Про  статус та  соціальний  захист  громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які постраждали від зазначеної катастрофи.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:

-   щодо призначення пенсії;

-   підготовки документів для її виплати;

-   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті пенсій, які передбачені Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу пенсії у встановленому законом розмірі та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу пенсії у передбаченому Законом „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської  катастрофи” розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Приймаючи  до уваги  наведене, суд доходить висновку про визнання дій управління Пенсійного фонду України  в  Барвінківському  районі  Харківської  області  неправомірними щодо відмови позивачу в перерахунку розміру призначеної державної і додаткової  пенсії  та  необхідності зобов’язати вказане управління провести перерахунок призначеної позивачу пенсії, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за  віком  відповідно  до  ст.  54  Закону  України „Про  статус і  соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду другої групи, та зобов’язати  управління  провести щодо позивача  перерахунок  додаткової  пенсії за  шкоду, заподіяну  здоров’ю  у  розмірі  50 % мінімальної  пенсії за  віком, виходячи  з  розміру мінімальної  пенсії за  віком, встановленою ч. 1  ст. 28 Закону  України „Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування”, з  урахуванням встановленого законодавством  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, за період з 02.07.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19,22,41,46 Конституції  України, Законом України „Про соціальний статус   громадян, які  постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ч. 2 ст. 87 Закону України „Про пенсійне забезпечення”, Законом України „Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в  Барвінківському районі Харківської області щодо відмови у перерахунку розміру призначеної державної і додаткової пенсії ОСОБА_1  відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати  управління  Пенсійного  фонду України  в Барвінківському  районі Харківської області здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1  відповідно до ст.54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, як інваліду 3 групи, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 , відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії  за віком,  встановленого ч. 1 ст. 28 Закону  України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством  прожиткового  мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, починаючи з 02 жовтня 2009 року до внесення відповідних змін до чинного законодавства, і провести відповідні  виплати недоплаченої суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може  бути  оскаржено   до апеляційного  суду Харківської області  через Барвінківський  районний  суд Харківської  області шляхом  подачі  заяви  про апеляційне оскарження рішення суду в  десятиденний строк з дня його  проголошення  і  подання  після цього протягом двадцяти  днів апеляційної  скарги,  або без попереднього  подання   заяви  про апеляційне  оскарження, якщо  апеляційна  скарга подається  у  строк,  встановлений для подання заяви  про  апеляційне  оскарження.

Рішення набирає  законної   сили після  закінчення  строку   подання  заяви  про апеляційне оскарження, якщо  таку заяву не було подано. Якщо  було  подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана   у  встановлений  строк, рішення набирає законної сили після закінчення  цього строку. У разі  подання  апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної  сили  після  закінчення   апеляційного  розгляду  справи.

Повний  текст   рішення виготовлено 03 червня 2010  року.

Суддя                                                                                        Ю.А. Коптєв