Справа № 2-233-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Соколової В.В.
при секретарі: Іконніковій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення у квартиру, що знаходиться в спільній частковій власності, -
в с т а н о в и в:
26.02.2009 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов’язати відповідача не чинити їй перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, передати їй комплект ключів від всіх замків вхідних дверей спірної квартири та вселити ї у спірну квартиру.
Представниками позивача неодноразово змінювались та уточнювались позовні вимоги 26.05.2009 року, 24.06.2009 року, 12.08.2009 року, 26.04.2010 року та 02.06.2010 року, згідно останньої заяви змінено предмет позову, а саме представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 136123,00 грн. в якості грошової компенсації вартості 1/3 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1; право власності на 1/3 спірної квартири визнати за відповідачем; покласти на відповідача судові витрати.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень від 26.04.2010 року та 02.06.2010 року.
Відповідач та його представник заперечували проти позову, мотивуючи невідповідністю суми позови ринковим цінам, відсутністю матеріальної можливості відповідача сплатити визначену експертами суму грошової компенсації та наявністю пропозиції відповідача щодо реалізації спірної квартири з подальшим розподілом отриманих грошових коштів відповідно до часток позивача і відповідача.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності сторін (а.с.16). Позивачу належить 1/3 спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.10.2003 року (а.с.7-8), відповідач отримав у дар 2/3 спірної квартири, що підтверджується договором дарування від 31.07.2008 року (а.с.86).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень: сторони у спірній квартирі не проживають, обов’язків по її утриманню не здійснюють. Відповідачем в судовому засіданні був визнаний факт зміни вхідних дверей і замків без погодження з позивачем з підстав неможливості такого погодження, оскільки фактичне місце проживання позивача за межами України.
Проте, наявність будь-яких пропозицій позивача або її представників що спільного користування або стосовно варіантів припинення права спільної часткової власності сторін на спірне житлове приміщення заперечувались відповідачем, а представниками позивача не були представлені суду відповідні докази.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.03.2010 року виділ належних 2/3 та 1/3 частко спірної квартири не вбачається можливим, а ринкова вартість спірної квартири становить 408368 гривен, відповідно, вартість 1/3 частини, що належить позивачу становить 136123 гривен.
Згідно положень ст. 358 ч. 1 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Також відповідно до ст. 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Аналіз вищенаведених положень дозволяє зробити висновок про те, що право вимоги матеріальної компенсації у співвласника виникає при наявності фактів володіння та користування спільним майном іншими співвласниками.
Відповідач, як вже зазначалось, у спірній квартирі не проживає, отже нею не володіє і не користується, заперечує проти визнання за ним права власності на 1/3 квартири, що належить позивачу .
В порядку 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. А набуття права власності, згідно зі ст. 328 цього Кодексу , можливе лише з підстав не заборонених законом.
Отже необхідною умовою набуття права власності є воля самої фізичної особи, в даному випадку відповідача.
Крім того позивач не позбавляє права, передбаченого ст. 361 ЦК України щодо самостійного розпорядження своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316,328,358,361,364 ЦК України, ст.ст. 3,8,10,11,60,61,88,209,212-215,218,293 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення у квартиру, що знаходиться в спільній частковій власності - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у визначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя