Справа № 2-2995-1/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Соколової В.В.
при секретарі Лісовій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення суми депозиту, -
В С Т А Н О В И В:
19.07.2010 року Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Відповідача на її користь суму депозитного вкладу в розмірі 23096,00 грн., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 3649,17 грн., нарахування індексу інфляції за 12 місяців в розмірі 2561,34 грн., 3 % річних за невиконання грошового зобов’язання – 692,88, пеня в розмірі 10 % - 2309,6 грн., за юридичні послуги та послуги нотаріальної контори-1000 грн., поштові витрати – 17,6 грн.. Всього 33445,99 грн. В порядку ст. 230 ч. 2 ЦК України подвоїти суму основного боргу до 53490,34 грн. а також стягнути суму втраченої вигоди в розмірі 7390,32 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 12609,68 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.04.2008 року між нею та відповідачем було укладено Договір строкового банківського депозиту на суму 23096,00 грн. За умовами вказаного Договору банк зобов’язався сплатити проценти (15,8) та повернути грошові кошти в строк встановлений Договором, а саме 12 місяців. Проте, відповідач свої зобов’язання не виконав, чим завдав позивачу матеріальну та моральну шкоду.
В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив про їх задоволення.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про слухання справи в суді, ні в попереднє, ні в судове засідання свого представника не направив. Проте 11.08.2010 року суду надійшли письмові заперечення по суті позовних вимог, в яких частково визнаються позовні вимоги, але зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців – з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року в зв’язку з чим заперечуються позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди вважають необґрунтованими, оскільки відсутні будь-які докази. Також до заперечень додано копію звіту від 06.08.2009 року про перерахунок суми депозитного вкладу на поточний картковий рахунок позивача 31.12.2009 року (а.с.49,55-59). За таких обставин, суд відповідно до ст.ст. 77,169 ч.2 ЦПК України, вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає всебічному розгляду справи.
Вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що між Позивачем і Відповідачем 23.04.2008 року був укладений Договір № 391042 строкового банківського вкладу (депозиту) «Мій вибір» (а.с.13-14), в порядку передбаченому ст. 1058, 1059 ЦК України.
Згідно п. 1 Договору Позивач передає, а Відповідач приймає грошову суму вкладу і зобов’язується виплатити Позивачу суму вкладу та проценти на умовах та в порядку визначеному цим Договором. Сума вкладу складає 23096,00 грн. (п. 2.1. Договору). Процентна ставка по вкладу, в порядку п. 2.3. Договору, встановлена в розмірі 15,8 процентів річних. Згідно п. 3.4.4. Договору сплата процентів та повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в останній день строку дії вкладу.
Відповідно п. 3.4.3. Договору Відповідач зобов’язався забезпечити повне збереження та повернення вкладу з нарахованими процентами. А також повернути вклад за вимогою позивача в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання Договору шляхом перерахунку коштів на рахунок.
Строк дії вкладу встановлений п. 2.2. Договору - 12 місяців від дати внесення вкладу. Згідно квитанції № 2979 позивачем була внесена сума депозиту 23.04.2008 року, отже строк дії договору закінчився 23.04.2009 року.
22.04.2009 року позивач звернулась до відповідача з заявою про повернення вкладу (а.с.47). Аналогічні заяви були подані також 30.04.2009 року, 05.09.2004 року,18.11.2009 року, 20.01.2010 року (а.с.17-46).
В судовому засіданні встановлено, що вимоги позивача щодо повернення суми вкладу та процентів (за користування грошовими коштами понад строк встановлений договором) відповідачем були залишені без реагування.
В своїх запереченнях представник відповідача визнав факт неповернення коштів позивача, мотивуючи важким фінансовим станом банку, а також Постановою НБУ від 10.02.2009 року, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року по 10.08.2009 року, який було продовжено до 10.02.2010 року. Таким чином, на день винесення рішення термін дії мораторію вже закінчився, а тому не може бути підставою для відмови у видачі позивачці грошових коштів внесених на депозит.
Згідно до ст. 1060 ч. 2 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В порядку ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови Відповідача у повернені позивачу грошових коштів внесених на депозит, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. А саме стягненню з відповідача підлягає загальна сума банківського вкладу в розмірі 23096,00 грн.
Що стосується позивних вимог про стягнення суми 15,8 % річних від суми банківського вкладу за фактичне користування грошовими коштами, представником відповідача зазначається, що сума відсотків також була перерахована на поточний картковий рахунок позивача 23.04.2009 року.
Отже після закінчення строку договору нарахування відсотків по процентній ставці 15,8 % не проводилась.
Згідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад… не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст. 1061 ЦК України).
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав (ч. 5 ст. 1061 ЦК України).
Статтею 1070 (глава 72) ЦК України встановлюється обов’язок банку за користування грошовими коштами, що знаходять на рахунку клієнта, сплатити проценти сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
Згідно п. 4.3. Договору при розрахунку процентів приймається метод «факт/факт», який полягає у нарахуванні процентів за вкладом виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні банку і фактичної кількості днів у календарному році.
Таким чином, відповідач зобов’язаний нарахувати та сплатити 15,8 % річних за користування грошовими коштами позивача за умовами Договору та вимогами Закону з 23.04.2009 року до 23.04.2010 року (в межах позовних вимог).
В порядку ст. 230 ч. 2 ЦК України позивач просить подвоїти суму основного боргу до 53490,34 грн.. Проте, положення вказаної норма права визначають правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, наявність якого не вбачається як із самої позовної заяви, так і з матеріалів справи.
Також керуючись ст. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 %, що складає 2309,6 грн.
Згідно положень даної норми у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків від суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відносини між позивачем та відповідачем не стосуються виконання доручення позивача на переказ, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість даних позовних вимог.
Статтею 625 ч. 2 ЦК України передбачено зобов’язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не передбачений договором або законом. Але враховуючи положення ст. 85 ч. 3 Закону України «Про банки та банківську діяльність», суд вважає за неможливе застосування штрафних санкцій до відповідача.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача суму в розмірі 12609,68 гривен в порядку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яку обґрунтовує моральними стражданнями.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позивач повинен обґрунтувати в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, оцінюючи моральну шкоду та якими доказами це підтверджується, чого позивачем зроблено не було.
Також статтею 60 ЦПК України передбачений обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому позовні вимоги по відшкодуванню моральної шкоди, стягнення витрат за юридичні послуги та послуги нотаріальної контори, а також втраченої вигоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів на їх підтвердження.
Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а порядку ч. 3 даної норми якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог .
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума сплачених судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 2) та на користь держави сума державного мита в розмірі 1% від суми задоволених позовних вимог, що складає 268,65 грн..
Керуючись ст. ст. 230,526,525,610,611,1058,1060 ЦК України, ст. 32.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 85 ч. 3 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ст. ст. 10,11,60,88,169,209,213,214,215, 224-228, 232 ЦПК України, суд, , –
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення суми депозиту – задовольнити частково.
Стягнути Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456; адреса: м. Київ, вул. Артема, 15)на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) суму депозитного вкладу, що становить 23096,00 грн., суми відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 3649,17 грн. та суми судових витрат в розмірі 120,00 грн. Всього підлягає стягненню 26865 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят п’ять) гривен 17 коп.
В іншій частини позовних вимог – відмовити.
Стягнути Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456; адреса: м. Київ, вул. Артема, 15)на користь держави суму державного мита в розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) гривен 65 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення, або отримання його копії, особою яка не була присутня при його проголошенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: