РІШЕННЯ
Іменем України
м. Київ
26 серпня 2010 року 09:03 № 2-2372-1/10
Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,
при секретарі – Кузьо В. А.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідача – ОСОБА_3,
представника відповідача – ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Київська міська адміністрація, третя особа: Київська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту та передачу у власність частини земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа: Київська міська рада про встановлення меж користування та зобов’язання знести паркан,
в с т а н о в и в:
Позивака, як співвласниця будинку по АДРЕСА_1, звернулась до суду зазначеним позовом посилаючись на те, що незважаючи на те, що межі користування земельною ділянкою співвласників будинку по АДРЕСА_1 існують понад 20 років та те, що сусід – відповідач по справі, не заперечує проти цих меж та такого розподілу земельної ділянки, який вже склався, останній відмовляється здійснити приватизацію цієї земельної ділянки без пояснення причин своєї відмови, що є перешкодою для здійснення позивачкою приватизації земельної ділянки, оскільки для здійснення приватизації земельної ділянки, що перебуває у сумісному користуванні не можливо без згоди усіх співкористувачів. Також виходячи з того, що стіна частини будинку, яка належить позивачці та вхід до чердаку цієї частини знаходяться на земельній ділянці, що перебуває в користуванні відповідача, позивачка вважає за необхідним встановити сервітут для отримання доступу для обслуговування зазначеної частини будинку. З огляду на зазначені обставини, позивачка просила суд встановити земельний сервітут на право користування нею земельною ділянкою для обслуговування опалювальної системи своєї частини будинку та доступу до її чердачного приміщення земельну ділянку АДРЕСА_1, користувачем якої є відповідач; встановити межі користування земельною ділянкою згідно кадастрових планів земельної ділянки Київського інституту земельних відносин; зобов’язати Київську міську державну адміністрацію передати у власність частину земельної ділянки яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 183 кв.м., зазначеної в кадастрових планах земельних ділянок Київського інституту земельних відносин під НОМЕР_1.
В ході судового розгляду справи, позивачка відмовилась від позовної вимоги щодо встановлення земельного сервітуту на право користування позивачкою земельною ділянкою для обслуговування опалювальної системи своєї частини будинку та доступу до її чердачного приміщення на земельній ділянці НОМЕР_2 АДРЕСА_1, користувачем якої є відповідач, тому, суд відповідно до ухвали від 06.04.2010 р. закрив провадження у справі за позовом в частині зазначеної позовної вимоги.
Користуючись своїми процесуальними правами, відповідач подав суду зустрічний позов, відповідно до якого просить встановити межі користування земельною ділянкою згідно плану від 10.09.1954 р. та зобов’язати ОСОБА_1 знести паркан, що встановлений на його частці земельної ділянки.
В судове засідання з’явилась позивачка та її представник, позов підтримали лише в частині позовних вимог про встановлення меж користування та визнання права власності на частину земельної ділянки та просять у цій частині позов задовольнити з підстав наведених у ньому. В зустрічному позові просять відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 та його представник проти позову заперечили та просять в ньому відмовити посилаючись на те, що відповідач не погоджується з межами, які просить встановити позивачка, оскільки не вважає, що минулі співвласники будинку погодили ці межі. зустрічний позов підтримали та просять його задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у ньому.
Представник співвідповідача Київської міської державної адміністрації проти позовів заперечив з підстав наведених у наявних в матеріалах справи заперечень (а. с. 28-19).
Третя особа відповідно до наданих заперечень (а. с. 46-47), просить слухати справу у відсутність представника та поряд просить в позові відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, всебічно, повно та об’єктивно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним доказами в справі, встановив наступне.
Відповідно до нотаріально посвідченого Договору дарування від 04.02.2003 р. (а. с. 8), позивачка прийняла в дар від ОСОБА_7 в дар 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами.
Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22.01.2009 р. (а. с. 100), ОСОБА_6 отримав у спадщину 2/3 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з відповідними спорудами та будівлями.
Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 являються співвласниками житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами розміщених на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції станом на 04.02.2003 р.- 22.01.2009 р.), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. (ч. 1) Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. (ч. 2) Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. (ч. 3)
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції станом на 04.02.2003 р.- 22.01.2009 р.), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. «в» п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 р., вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що: в) з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як вбачається з обставин справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 після отримання у власність відповідної частки на житловий будинок, відповідного державного акту про право на постійне користування спірної земельної ділянки не отримували, а тому слід вважати, що вони на сьогоднішній день, право постійного користування на неї не набули.
З огляду на наведе, суд вважає, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 право користування на спірну земельну ділянку не набули, позови у цій справі, подані з метою захисту права, яке не виникло, а тому щодо права яке судовому захисту не підлягає, як таке, що не існує.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до заперечень Київської міської ради (а. с. 46-47), остання зазначає, що як розпорядник земель в м. Києві КМР не може надати позивачці по справі земельну ділянку без заяви іншого співвласника будівлі, крім того зазначено, що співвласниками будинку не було подано всіх документів відповідно до ст. 120 ЗК України та п. 4 ст. 21 рішення Київради від 15.07.2004 р. № 457/1867 «Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві» та не було розроблено технічну документацію.
Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
З підстав наведених у позові, позивачка просить визнати за нею право власності на земельну ділянку на підставі права приватизації. Тому, враховуючи те, що процедура приватизації земельної ділянки виключається за умов відсутності згоди усіх співвласників житлового будинку який розташований на цій земельній ділянці, правова підстава набуття позивачкою власності на таке майно – відсутня. Інші підстави набуття права власності на нерухоме майно позивачкою не наведені та не доведені.
Відповідно до норм діючого законодавства, суду не підвідомче питання про безоплатне надання громадянам земельних ділянок, оскільки виходячи з положень ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних особі та інших.
З огляду на наведене та виходячи з того, що суд своїм рішенням не може замінити або підмінити процедуру приватизації, позовна вимога щодо цього задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в повному обсязі, як в основному та і у зустрічному позові, як таких, що порушені відносно права, яке не виникло та відносно права, яке не може бути набути за рішенням суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60-61, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Київська міська адміністрація, третя особа: Київська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту та передачу у власність частини земельної ділянки – відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа: Київська міська рада про встановлення меж користування та зобов’язання знести паркан – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
РІШЕННЯ
Іменем України
(вступна та регулятивна частина)
м. Київ
26 серпня 2010 року 09:03 № 2-2372-1/10
Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,
при секретарі – Кузьо В. А.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідача – ОСОБА_3,
представника відповідача – ОСОБА_4,
представника відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Київська міська адміністрація, третя особа: Київська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту та передачу у власність частини земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа: Київська міська рада про встановлення меж користування та зобов’язання знести паркан.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60-61, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Київська міська адміністрація, третя особа: Київська міська рада про визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту та передачу у власність частини земельної ділянки – відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, третя особа: Київська міська рада про встановлення меж користування та зобов’язання знести паркан – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: