ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

Справа №22а-1566/07                                                                                                    Головуючий суддя у

категорія статобліку - 38                                                                                              1-й інстанції - Чельник О.І.

                                                                                                                                         (справа №2а-158/07)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2007 року                                                                                           м. Дніпропетровськ

            Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  -   Мартиненка О.В.(доповідач),

суддів              -  Поплавського В.Ю., Уханенка С.А.,

при секретарі  -  Портненко Т.В.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1880 про стягнення грошової компенсації, -

в с т а н о в и л а:

            Постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 23 квітня 2007 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з військової частини А1880 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 153 грн. 30 коп., у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

            Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу,  в якій просив скасувати постанову, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

            Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду  - залишенню без змін з заступних підстав.

            Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( в редакції від 24.06.2004 року - на час звільнення позивача в запас) військовослужбовці мають право одержувати за рахунок держави грошове забезпечення,  а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. З набранням чинності Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11.03.2000 року дію ч.2 ст.9 цього закону призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна.

            Таким чином висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації в сумі 153 грн. 30 коп. в рахунок заборгованості по речовому забезпеченню, що виникла до 11.03.2000 року є законним та обґрунтованим.

            Щодо позовних вимог про стягнення належного позивачу речового майна за період з 11.03.2000 року по день звільнення, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

            Право військовослужбовців на отримання речового майна на час звільнення позивача було передбачено Постановою КМ України №1135 від 22.07.1998р. «Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час» та не скасовано на сьогоднішній час і передбачено Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, що затверджено Постановою КМ України №1444 від 28.10.2004 року та ч.2 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

            Відповідач визнає право позивача на отримання належного для видачі йому речового  майна, яке є в наявності на складі військової частини А1880. Проте, як пояснив відповідач в судовому засіданні та як  вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з приводу отримання речового майна, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_1.

            Одночасно колегія суддів вважає незаконними вимоги позивача про стягнення  з відповідача на його користь вартості належного для видачі йому речового майна на загальну суму 2331 грн. 60 коп. у разі відсутності у відповідача зазначеного майна, оскільки фактично це є компенсацією замість речового мана, а як було зазначено вище дію статті, що регулює дане питання з 11.03.2000 року було призупинено у відповідності до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

            Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

            За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - залишенню без змін.

            Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

            Постанову   Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 квітня 2007 року -  залишити без змін.

            Ухвала суду набирає законної сили з моменту складання її в повному обсязі, але може бути оскаржена протягом одного місяця в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

            Ухвалу суду в повному обсязі складено 15.10.2007р.

Головуючий                                                                                    

Судді