РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: Кеміня М.П.
суддів: Джуга С.Д., Панька В.Ф.
при секретарі: Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації та Присліпської сільської ради на рішення Міжгірського районного суду від 09 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації та Присліпської сільської ради про стягнення боргу по заробітної платі, витрат на ремонт приміщення та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 в січні 2010 р. звернулася до Міжгірського районного суду із вищезгаданим позовом. Мотивувала свої вимоги тим, що наказом від 21.07.2008 року відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації вона незаконно була звільнена з роботи і зазначений наказ через прокурора району який представляв її інтереси, оскаржила в судовому порядку. Посилаючись на те, що з часу видачі наказу від 21.07.2008 року про її звільнення з роботи по 10.06.2009 року (коли відповідачем були поміняні замки на вхідних дверях бібліотеки і вона не мала фізичного доступу до приміщення) вона продовжувала працювати завідуючою бібліотекою села Присліп, Міжгірського району і за цей час відділ культури і туризму Міжгріської РДА не оплатив їй заробітну плату і заборгованість по ній складає 13 200 грн., а також те, що вона за свої кошти провела ремонт в приміщенні бібліотеки на які затратила кошти в розмірі 7 000 грн., та те, що протиправними діями керівництва відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації їй також заподіяна моральна шкода яку вона оцінює в 10 000 грн., просила стягнути такі в судовому порядку.
В судовому засіданні уточнила позовні вимоги щодо майнової шкоди понесеною нею за ремонт бібліотеки просила стягнути такі з відповідача Присліпської сільської ради, як власника приміщення бібліотеки.
Рішенням Міжгірського районного суду від 09.04.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації 12 900 грн. боргу по заробітній платі та на користь держави 129 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ. Стягнуто з Присліпської сільської ради в користь ОСОБА_2 1 317 грн. витрат на придбання матеріалів на ремонт кахельної печі у бібліотеці с. Присліп. В решті позовних вимога відмовлено.
В апеляційних скаргах відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації та Присліпської сільської ради ставиться питання про скасування рішення суду із ухваленням нового рішення про відмову у позові в повному обсязі. В скарзі зазначають, судом першої інстанції неповно з'ясуванні обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет повноти їх встановлення та правильності юридичної оцінки судом першої інстанції і заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації на користь позивачки борг по заробітній платі за період із 22.07.2008 р. по 10.06.2009 року виходив із того, що відповідач у день звільнення не видав ОСОБА_2 належно оформлену трудову книжку та не провів із нею повний розрахунок чим порушив вимоги ст. 47 КЗпП України, що може свідчити про факт наявності трудових відносин із ОСОБА_2, які повинні оплачуватись як заробітна плата відповідно до вимог ст. 99 КЗпП України.
Стягуючи із з Присліпської сільської ради в користь ОСОБА_2 1 317 грн. витрат на придбання матеріалів на ремонт, суд виходив із того, що відповідач є власником майна, який не заперечив, що був проведений ремонт кахельної печі у бібліотеці, та виходячи із змісту накладної від 09.05.2007 р. щодо придбання ОСОБА_2 кахля, з врахуванням того, що куплений нею кахель повернути неможливо визнав за справедливим стягнути вартість придбаного матеріалу на підставі ст. ст. 388, 390 ЦК України.
Проте погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях про обставини справи, а не на зібраних доказах, та рішення суду не відповідає нормам матеріального права.
Так матеріалами справи встановлені наступні обставини справи.
Наказом начальника відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації № 12-к від 21.07.2008 року бібліотекаря бібліотеки-філії с. Присліп ОСОБА_2 звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул на роботі без поважних причин.
В подальшому прокурор Міжгірського району звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_2 про скасування наказів начальника відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації № 01-7/28 та № 12-к від 21.07.2008 р. Рішенням Воловецького районного суду від 20.02.2009 р. задоволено позов прокурора Міжгірського району в інтересах ОСОБА_2 та визнано незаконним оскаржувані накази (рішення до негайного виконання допущено не було як і не було посилання щодо поновлення на роботі ОСОБА_2.). В подальшому рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 14.05.2009 р., залишеного без змін ухвалою Верховного Суду України, рішення Воловецького районного суду скасовано, а в задоволенні позову прокурора щодо скасування зазначеного наказу відмовлено.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_2 продовжувала трудові стосунки з відповідачем відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації, та виконувала трудові обов’язки бібліотекаря. З матеріалів справи вбачається, що на неодноразові вимоги відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації така відмовлялася в передбаченому законом порядку здати товарно-матеріальні цінності та підписати акт прийому-передачі. Суд задовольняючи позовні вимоги в цій частині в порушення вимог ст. 11 ЦПК України самостійно підмінив предмет позовних вимог щодо порушення відповідачем вимог ст. 47 КЗпП України, щодо порядку видачі трудової книжки, оскільки такі вимоги позивачкою не заявлялись.
За встановлених обставин колегія суддів приходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по заробітній платі є безпідставними, оскільки така була звільнення з роботи з 21.07.2008 р., таке звільнення визнано судовим рішенням, яке набрало законної сили, правомірним. Заробітна плата після звільнення не нараховується, а отже і відсутня заборгованість по заробітній платі яку позивачка просила стягнути. Посилання позивачки на формуляри читача які вона заповнювала після її звільнення, як доказ того, що вона продовжувала виконувати трудові обов’язки не є належним доказом, оскільки за обставин, встановлених в судовому засіданні, що вона тривалий час відмовлялась передати по акту опису матеріальні цінності бібліотеки, а також маючи практичний доступ до бібліотечного фонду, мала змогу заповнювати вказані формуляри, але такі дії з її боку не свідчать про трудові стосунки а скоріш за все є самоправними діями.
Не можна погодитись із висновком суду, щодо підставності стягнення вартості придбаного матеріалу ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 388, 390 ЦК України, оскільки зазначенні норми матеріального права – щодо права власника на витребування майна від добросовісного набувача та розрахунки при витребуванні майна із чужого незаконного володіння не регулюють спірні правовідносини.
Є установленою та обставина, що бібліотека в с. Присліп є комунальною власністю Присліпської сільської ради. В судовому засіданні першої інстанції голова Присліпської сільської ради стверджував, що він, як представник комунальної власності, не давав згоди на переробку кахельної печі у бібліотеці ОСОБА_2
Відповідно до ч.2 ст.332 ЦК України особа, яка самочинно переробила чужу річ не набуває право власності на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартості.
За встановлених обставин колегія суддів приходить висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_2 про відшкодування їй вартості затраченого нею матеріалу на самовільно перероблену річ не ґрунтуються на вимогах закону, а тому такі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки матеріалами справи не встановлено будь яких протиправних дій з боку відповідачів щодо позивачки ОСОБА_2, її вимоги щодо відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 307, 309,313-314, 316 ЦПК України колегія суддів,-
РІШИЛА:
Апеляційні скарги відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації та Присліпської сільської ради – задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду від 09 квітня 2010 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до відділу культури і туризму Міжгірської районної державної адміністрації та Присліпської сільської ради про стягнення боргу по заробітної платі, витрат на ремонт приміщення та стягнення моральної шкоди, - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: