Судове рішення #11119797


  

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 08 вересня 2010 року           16:38           № 2а-10844/10/2670



Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача –  ОСОБА_2 (довіреність від 19.07.2010р. № 1297),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

доВідділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим

про скасування постанови про накладення штрафу від 06 липня 2010 року, -


В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась  ОСОБА_3 з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про скасування постанови про накладення штрафу від 06 липня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що накладення на нього штрафу на підставі ст. Закону України «Про виконавче провадження»є протиправним, оскільки постанова про арешт грошових коштів була правомірно ним повернута без виконання.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, позивач безпідставно повернув без виконання законну постанову державного виконавця про арешт грошових коштів боржника, а тому застосування до нього штрафу спірною постановою є  повністю законним.

У судових засіданнях 19 серпня та 08 вересня 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання 19 серпня та 08 вересня 2010 року не з’явився, заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що 09 червня 2010 року головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби  Ялтинського міського управління юстиції АР Крим було прийнято постанову про арешт грошових коштів боржника, згідно якої при примусовому виконанні наказів Господарського суду АР Крим № 2-18/3742 -2009 від 04 вересня 2009 року та № 2-27/3875-2009 від 07 вересня 2009 року, а також постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору б/н від 26 жовтня 2009 року і б/н від 03 листопада 2009 року постановлено накласти арешт на грошові кошти боржника в сумі 1 471 328, 91 грн.

Зазначена постанова була надіслана до ВАТ «ВТБ БАНК»для виконання.

Листом від 22 червня 2010 року № 2989/1-04-2 заступника начальник юридичного управління ВАТ «ВТБ БАНК»ОСОБА_3 була повернута з посиланням на те, що за постановою державного виконавця арешт на грошові кошти боржника має бути накладений на грошові кошти в межах суми боргу, яка включає в себе також суму виконавчого збору, що виключає виконання банком постанови, оскільки арешт коштів в банку здійснюється лише на підставі рішення суду.

При цьому заступник начальника юридичного управління ВАТ «ВТБ БАНК»ОСОБА_3 посилалась на норми ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1074 Цивільного кодексу України та п. 10.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

06 липня 2010 року головним державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби  Ялтинського міського управління юстиції АР Крим було прийнято постанову про накладення штрафу, згідно якої на підставі ст. 5, ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження»на заступника начальника юридичного управління ВАТ «ВТБ БАНК»ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 510, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження», який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено, що за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, відповідальність, передбачена частиною першою ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження», може бути застосована, зокрема за невиконання законних вимог державного виконавця посадовими особами.

Вочевидь, що законні вимоги –це вимоги, що ґрунтуються на вимогах Закону.

Відповідно до абзацу сьомого ст. 5  вищезазначеного Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною першою ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Отже, накладення арешту на готівкові кошти боржника можливе лише на виконання рішення суду, тобто правовою підставою є виключно рішення суду.

Водночас, з постанови головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби  Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 09 червня 2010 року вбачається, що сума готівкових коштів, на які постановлено накласти арешт коштів боржника, включає в себе суму виконавчого збору на підставі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка приймається виконавцем самостійно без судового рішення, що суперечить законодавчо встановленому принципу накладення арешту на готівкові кошти боржника лише на підставі рішення суду.

Згідно з п. 10.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, якщо документ про арешт коштів оформлено з порушенням законодавства України, то банк не пізніше наступного робочого дня повертає його органу, який надіслав цей документ, без виконання разом з листом про причину повернення (з обов’язковим посиланням на нормативний акт, який порушено).

З огляд на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що начальник юридичного управління ВАТ «ВТБ БАНК»ОСОБА_3 законно повернула без виконання постанову головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби  Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 09 червня 2010 року у зв’язку з невідповідністю її оформлення вимогам законодавства у спосіб, встановлений законодавством, а тому застосування до неї штрафу на підставі ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним.

При цьому посилання відповідача на те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та підлягає виконанню згідно Закону судом не беруться до уваги з огляду на те, що в даному випадку положення п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»відсилає до порядку виконання, встановленого цим Законом, який в абзаці сьомому ст. 5  Закону передбачає накладення арешту на грошові кошти боржника лише на виконання рішення суду.  

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність спірної постанови і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправними і скасувати оскаржувану постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби  Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 06 липня 2010 року про накладення штрафу на заступника начальника юридичного управління Відкритого акціонерного товариства «ВТБ БАНК»ОСОБА_3 в розмірі 510, 00 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (місце проживання: 02154, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.


СуддяО.В. Дегтярьова


Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –13 вересня  2010 року.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація