ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21 липня 2010 року           16:55           № 2а-8475/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача –Дутової І.М. (довіреність від 09.04.2010р. № 907/02),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва

до Дочірнього підприємства «Спеціальна науково-реставраційна проектна

будівельно-виробнича майстерня № 3»

про стягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 2 145, 87 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва з позовом до ДП «Спеціальна науково-реставраційна проектна  будівельно-виробнича майстерня № 3»про стягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 2 145, 87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна заборгованості зі страхових внесків у розмірі 2 145, 87 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

У судові засідання 16 червня та 21 липня 2010 року уповноважені представники відповідача не з’явились; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), який є спеціальним в сфері відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).

ДП «Спеціальна науково-реставраційна проектна будівельно-виробнича майстерня № 3» страхувальником в розумінні зазначеного Закону та перебуває на обліку як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва.

До обов’язків страхувальника згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 вищезгаданого Закону віднесені обов’язки по нарахуванню, обчисленню та сплаті страхових внесків.

Статтею 19 цього ж Закону, яка визначає порядок нарахування страхових внесків, визначено, що страхові внески до солідарної системи для роботодавця нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків роботодавцями, як платниками страхових внесків, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2 цієї Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу) виходячи з розміру страхового внеску, що діє на день нарахування виплат (доходу), та відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), яка визначає порядок обчислення та сплати страхових внесків, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до положень абзаців 1-3 ч. 6 ст. 20 вищезгаданого Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у п. 1 ст. 14 цього ж Закону (роботодавці), є календарний місяць.

При цьому ч. 12 ст. 20 цього ж Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 11.11 Інструкції передбачено, що платники, зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, (роботодавці) щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків, за формою згідно з додатком 23 цієї Інструкції.

Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-IV (із змінами та доповненнями) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом другим ч. 9 ст. 106 вищезазначеного Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0, 1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 13 ст. 106 цього ж Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов’язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків (абзац третій ч. 14 цього ж Закону).

Управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва були винесені рішення № 0078 від 14 січня 2008 року та № 1698 від 29 грудня 2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, якими до ДП «Спеціальна науково-реставраційна проектна  будівельно-виробнича майстерня № 3»були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 758, 07 грн., нараховано пеню в розмірі 186, 46 грн. за період з 20 травня 2004 року по 20 грудня 2007 року  та фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 850, 11 грн., нараховано пеню в розмірі 351, 23 грн. за період з 28 січня 2008 рок по 17 грудня 2008 року відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені рішення були отримані бухгалтером ДП «Спеціальна науково-реставраційна проектна  будівельно-виробнича майстерня № 3»особисто 14 січня 2008 року та 31 грудня 2008 року відповідно.

Вказані рішення не були оскаржені відповідачем в адміністративному чи судовому порядку.

Сума штрафу та пені, застосована цими рішеннями, не була сплачена відповідачем.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість зі страхових внесків складає 2 145, 87 грн., у том числі заборгованість зі штрафних санкцій складає 1 608, 18 грн. та заборгованість з пені в розмірі 537, 69 грн., що підтверджується також даними карток особового рахунку страхувальника (відповідача) (32%, 4%, 42%) (1%-5%) за період з 01 січня 2010 року по 20 липня 2010 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суду не надано доказів на підтвердження оскарження рішень про застосування фінансових санкцій, вимог про сплату недоїмки  та сплати заборгованості в заявленій сумі.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Спеціальна науково-реставраційна проектна будівельно-виробнича майстерня № 3»(місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 1, ідентифікаційний код 31244350) на користь Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста Києва (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, ідентифікаційний код 26087978) суму заборгованості зі страхових внесків у розмірі загальному розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п’ять) грн. 87 коп., у тому числі заборгованість з фінансових санкцій в розмірі 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 18 коп. та заборгованість з пені в розмірі 537 (п’ятсот тридцять сім) грн. 69 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –27 липня 2010 року.