РІШЕННЯ                                               Справа № 2-1300

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                               2010 року

09 вересня 2010 року             Диканський районний суд Полтавської області в складі:

              головуючої      -  судді Щабельської І.В.,

              при секретарі   -                Іванченко В.А.,

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Диканька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання у належному розмірі нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Вказуючи на те, що як особа, яка належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком, яка повинна нараховуватись у розмірі, визначеному ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року виплачувалася не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з  позовом до управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що попереднім рішенням суду відповідач вже був раніше зобов’язаний у 2007-2008 роках виплачувати йому підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але грубо порушуючи його законні права у 2009-2010 роках продовжує незаконно нараховувати і виплачувати йому як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 49 грн. 80 коп. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», хоча повинен був діяти згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 У зв’язку з цим позивач просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок пенсії з її підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за 2009-2010 роки з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року, а також стягти з відповідача понесені ним з вини відповідача судові витрати.

Позивач в судове засідання не з’явився, а  подав письмову заяву про слухання справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав і  просив задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на  відсутніcть підстав для застосування норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки підвищення до пенсії  та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат; вказував, що  законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2009-2010 роках, тому підвищення до пенсії позивачу здійснюється Пенсійним фондом України у встановленому порядку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", а тому позовні вимоги є безпідставними.

При цьому відповідач надав письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

            Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

               Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

               Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18. 11. 2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01. 01. 2006 р.).

           Судом встановлено, що позивач як дитина війни у 2009-2010 роках отримував підвищення до пенсії у розмірі, що є значно меншим від  розміру визначеного ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

              Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

                Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення  Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема це стосується п. 41 розділу 2 вказаного закону щодо обмеження прав дітей війни на одержання підвищення до пенсії у визначеному ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» порядку.

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто в цьому випадку - з 22 травня 2008 року.

                Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

                Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.                      При цьому ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

                    Враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

   З огляду на викладене, положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, не може застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

     Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлює у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Статтею   58   Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у грудні 2008 року - 498 гривень.

Отже, у  2009 році нарахуванню та  виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії:

січень    498х30%=149,4 грн.;

лютий   498х30%=149,4 грн. ;

березень  498х30%=149,4 грн.;

квітень    498х30%=149,4 грн.,

травень   498х30%=149,4 грн.;

червень 498х30%=149,4 грн.;

липень 498х30%=149,4 грн.;

серпень 498х30%=149,4 грн.;

вересень 498х30%=149,4 грн.

жовтень 498х30%=149,4 грн.;

листопад 573х30%=171,9 грн.,

грудень 573 х30%=171,9 грн.

всього з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – 1837 грн. 80 коп.

    Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», який застосовується з 01 січня 2010 року, затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня – 695 грн., з 01 квітня – 706 грн., з 01 липня – 709 грн.

Отже, у 2010 році нарахуванню та  виплаті підлягали такі суми підвищення до пенсії:

січень 695х30% = 208 грн. 50 коп.;

лютий 695х30% = 208 грн. 50 коп.;

березень 695х30% = 208 грн. 50 коп.;

квітень 706х30% = 211 грн. 80 коп.;

травень 706х30% = 211 грн. 80 коп.;

червень 706х30% = 211 грн. 80 коп.

липень 709х30% = 212 грн. 70 коп.

серпень 709х30% = 212 грн. 70 коп.

всього з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року – 1686 грн. 30 коп.

    Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення органами пенсійного фонду з 1 жовтня 2008 року і по 30 серпня 2010 року проводилося у  розмірі - 49,8 гривні, таким чином позивачем не отримано у 2009 році з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року – 1240 грн. 20 коп., а з 01 січня 2010 по 31 серпня 2010 року не отримано 1287 грн. 90 коп.

    Тому суд вважає вимоги позивача правомірними і такими що підлягають задоволенню, так як   вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а згідно ч.4 ст. 8 ЦПК України зобов’язує у випадку невідповідності правового акта закону України застосовувати акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Крім того  відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Крім того 15.06.2009 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 2/385, яка на даний час є чинною,  визнано незаконними пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

             Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

Відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Згідно даних, які містяться в матеріалах справи, позивач вже звертався до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі. Постановою Диканського районного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, відповідача було зобов’язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн. 90 коп. та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 677 грн. 99 коп., а всього в сумі 1388 грн. 89 коп. Не зважаючи на це відповідач, грубо порушуючи вимоги законодавства та законні права позивача у 2009-2010 роках продовжує виплачувати йому підвищення до пенсії не в повному обсязі.

               Таким чином, суд вважає неправомірними дії відповідача по неповному нарахуванню позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у вказані періоди і вважає  необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахування проведених виплат.

             Згідно вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

              На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України «Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 15 ч.1, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України,  -

ВИРІШИВ:

              Позов задовольнити.

                  Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі, встановленому ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року.

    Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Диканському  районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року з урахуванням проведених раніше виплат, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

                  Стягти з управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 08 /вісім/ грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 37 /тридцять сім/ грн. 00 коп.

                 Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

       Головуюча: