Апеляційний суд  Кіровоградської  області

Справа № 22- 4151-2010 р.                                    Головуючий у 1-й інстанції – Баранець А.М.

Категорія –57                                                                                                           Доповідач – Черненко В.В.

             Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року                                                                  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого судді – Черненко В.В.

Суддів – Потапенка В.І., Пономаренко В.Г.

                              при секретарі – Липі А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області на постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі  Кіровоградської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», -                                                  

        В С Т А Н О В И Л А :

    У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області, щодо не нарахування та невиплати доплати у розмір 30% мінімальної пенсії за віком – протиправними. Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату доплати у вигляді підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008 року відповідно до рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року та здійснювати нарахування та виплати пенсії відповідно до положень ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2009 року  позов задоволено частково.    

Суд, поновив строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів. Визнав неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджетна 2007 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зобов’язав Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області здійснити щомісячне нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджетна 2007 рік», ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області  просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.        

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.                                        

Згідно п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення  

суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення, з підстав передбачених ст. 309 ЦПК України.                                                     Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на якого поширюється дія абзацу 1 ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року та має статус «Дитини війни», що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.        

З врахуванням встановлених обставин справи та з посиланням на ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18.11.2004 року, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп, суд першої інстанції дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.            

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою виходячи з наступного.                                                 Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.                                     Доводи апеляційної скарги стосовно того, що механізм реалізації положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, кошти Пенсійного фонду не може бути використано на виплати, передбачені ст.6 Закону, не визначено механізм розрахунку підвищення не спростовують висновку суду першої інстанції щодо порушення прав позивача, як дитини війни. Право на отримання державної соціальної допомоги позивач має, а визначення джерел, з яких будуть здійснюватися такі виплати віднесено до компетенції органів законодавчої та виконавчої влади. Відсутність такого визначення не є перешкодою для захисту порушеного права позивача. Інші доводи апеляційної скарги не свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не стосується суті спору і вирішення цих питань не входить у компетенцію суду.        

Разом із тим, зазначивши в постанові про зобов’язання відповідача здійснювати щомісячне нарахування та виплату підвищення до пенсії соціальної допомоги позивачу з 22 травня 2008 року і в подальшому, суд першої інстанції порушив вимоги ст.1 ЦПК України, оскільки захист прав позивача у даному спорі на майбутнє неможливий, а обмежений датою ухвалення постанови.    

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковій зміні.                                     Керуючись  ст. 303,  п.3 ч.1 ст. 307,п 4 ч.1 ст. 306,  ст.ст. 313, 314, 316,  319 ЦПК України, колегія суддів, –                

        В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Світловодському районі Кіровоградської області   –  задовольнити частково.                            

Постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 вересня  2009 року  – змінити.

            У абзаці третьому резолютивної частини постанови словосполучення «з 22 травня 2008 року в подальшому» замінити словосполученням «з 22 травня 2008 року по 10 вересня  2009 року».     В решті постанову залишити без змін.                                

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий   суддя :

Судді :