У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

        Справа № 22ц-9880/10                                                                                       Головуючий 1 інстанції –  Бабаніна в.А.

        Категорія  57                                                                                Доповідач – Максюта Ж.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

      06 вересня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Болтунової Л.М.

суддів – Максюти Ж.І.,  Козлова С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України у місті Нікополі Дніпропетровської області

на постанову   Нікопольського  міськрайонного суду Дніпропетровської області  від   09 листопада 2009 року  

по  справі  за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у  місті Нікополі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманої допомоги,-

В С Т А Н О В И В

            01 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Нікополі Дніпропетровської області  (далі УПФУ) про стягнення підвищення до пенсії.

В обґрунтування позову посилалася на те, що має статус дитини війни. В травні 2009 року із листа відповідача вона дізналася  про те, що їй не здійснювалась виплата належної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В зв’язку з цим позивачка просить визнати зазначені дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної раніше їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2007 по 31.12.2008 рік, в сумі 1419,10 грн.  нарахувати та виплачувати їй щомісячно пенсію з урахуванням 30% соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком, згідно   вищезазначеного закону.

Постановою Нікопольського міськрайоного суду Дніпропетровської області  від   09 листопада 2009 року  обов'язано УПФ України у місті Нікополі Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотримані нею суми підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 по 31.12.2007 року,  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В задоволенні іншої частини позову відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови та прийняття нової про відмову у задоволені   позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

            Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог,  колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-1У  має  статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01.01.2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У – мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

В позовній заяві позивачка  просила провести перерахунок та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу за 2007 по 2008 рік, стягнувши на її користь 1419,10 грн., і виплачувати щомісячно пенсію з урахуванням 30% соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Частково задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до правильного висновку про те, що відповідач повинен був підвищити пенсію позивачці відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» починаючи  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Постанова суду відповідає нормам матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком  визначався лише ст.28 ЗУ «По загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Тому при визначені розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Що стосується відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного Фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, не пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Розглядаючи виниклий спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів.

Згідно ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів, належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів,-

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Нікополі Дніпропетровської області – відхилити.

           Постанову  Нікопольського  міськрайонного суду Дніпропетровської області  від   09 листопада 2009 року  - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, та оскарженню не підлягає.

СУДДІ: