Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2010 року Справа № 2а-2882/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі :головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.
за участю представників: - від позивача –Сігіда Л.М.
- від відповідача –Озацька І.О.,
- від третьої особи – участі не приймав,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Знам’янського міжрайонного прокурора (надалі - Позивач) до Знам’янської другої селищної ради Кіровоградської області (надалі - Відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 про скасування рішення.
Обставини справи
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасування рішення «Про затвердження угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою»з приватним підприємцем ОСОБА_4 №159 від 30.01.2008р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при здійсненні нагляду за додержанням та застосуванням законів у діяльності відповідача виявлено порушення земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у власність або надання їх у користування. Відповідно до ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Згідно ч. 1 ст. 1 ст. 15 Закону України «Про плату за землю», оренда це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою. Таким чином, стягнення з третьої особи плати за фактичне користування земельною ділянкою без укладення договору оренди суперечить зазначеним положенням законодавства.
Позивачем 06.02.2009р. було внесено протест на незаконне рішення, але рішенням відповідача від 24.02.2009р. вказаний протест відхилено, у зв’язку з чим позивач просить скасувати рішення відповідача.
Представник позивача в судовому засідання позов підтримав в повному обсязі.
Відповідач надав письмові заперечення, якими позовні вимоги не визнав в повному обсязі, зазначивши, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки правовідносини відповідача з третьою особою щодо укладення угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою є цивільними, тобто такими, що носять приватноправовий характер, а не публічно-правовий. Крім того, зазначив, що оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований органом, який його приймав.
Третя особа в судове засідання не з’явилась подавши заяву про розгляд справ за її відсутності.
В судовому засіданні 22.09.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 27.09.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
в с т а н о в и в:
Знам’янською міжрайонною прокуратурою при здійсненні нагляду за додержанням та застосуванням законів у діяльності відповідача виявлено, що рішенням двадцятої сесії Знам’янської другої селищної ради п’ятого скликання від 30.01.2008р. №159 (а.с. 5) затверджено угоду про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою»з приватним підприємцем ОСОБА_4
Позивач дійшов висновку, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про плату за землю», у зв’язку з чим та в порядку визначеному ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»до відповідача 06.02.2009р. внесено протест на рішення від 30.01.2008р. №159 (а.с. 6).
Рішенням двадцять дев’ятої сесії Знам’янської другої селищної ради п’ятого скликання від 24.02.2009р. №223 (а.с. 8) протест позивача відхилено.
Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі»оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 2 вказаного Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем та третьої особою 01.09.2002 року (а.с. 91-93) та 01.03.2003 року (а.с. 96-98) були укладені договори оренди земельної ділянки.
Термін дії вказаних договорів становив до 31.12.2005р. та 31.12.2007р. відповідно.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі»у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
В даному випадку після закінчення термінів дії договорів оренди третя особа не здійснила їх повернення орендодавцеві та продовжує користування земельними ділянками.
Згідно ст. 15 Закону України «Про плату за землю»у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Суд приходить до висновку, що за змістом вказаної норми стягнення плати за фактичне користування землею здійснюється лише в разі припинення права користування землею до закінчення поточного календарного року, а не до дати виготовлення правовстановлюючих документів.
Оскаржуваним рішенням відповідача було затверджено угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою (а.с. 94, 100), при цьому термін дії вказаних угод становив не до кінця поточного року, яке це передбачено ст. 15 Закону України «Про плату за землю», а до дати виготовлення правовстановлюючих документів.
Приймаючи оскаржуване рішення відповідачем не було враховано, що право користування земельними ділянками засноване на договорі було припинено 31.12.2005р. та 31.12.2007р., а тому були відсутні правові підстави продовжувати фактичне користування земельними ділянками шляхом укладення угод про відшкодування втрат.
Пунктом 3 оскаржуваного рішення було зобов’язано третю особу в термін до 01.09.2008р. виготовити документацію із землеустрою, та заключити із селищною радою відповідний договір оренди земельних ділянок.
Разом з тим, вказана вимога станом на дату вирішення спору, третьою особою не виконана взагалі. При цьому, як пояснила третя особа, остання вважає факт укладення угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою достатньою підставою для користування земельними ділянками без укладення договорів оренди землі.
Таким чином, суд вважає, що має місце факт використання земельних ділянок комунальної власності без належних правовстановлюючих документів, при цьому бездіяльність відповідача щодо контролю за виконанням рішення в частині виконання третьою особою п. 3 рішення, фактично призводить до незаконного використання земельних ділянок.
Доводи відповідача щодо того, що вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки правовідносини відповідача з третьою особою щодо укладення угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою є цивільними, тобто такими, що носять приватноправовий характер, а не публічно-правовий, суд не приймає до уваги враховуючи наступне.
Зміст оскаржуваного рішення свідчить, що ним регулюються земельні відносини, що мають місце на території відповідача, тобто питання місцевого значення, віднесені до компетенції Ради.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г»статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до пунктів «а», «б», «г»статті 12 Земельного кодексу до повноважень сільських селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.
Конституційний суд України вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям «інші питання місцевого значення», а тому при їх здійсненні сільські, селищні, міські ради виступають як суб'єкти владних повноважень, які реалізують розпорядчі та інші функції. Вирішення земельних спорів з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорі, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4, пункт 1 частини першої, частина друга статті 17 Кодексу).
На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що даний спір носить публічно-правовий характер та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно доводів відповідача про те, що оскаржуване рішення є правовим актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований органом, який його приймав суд зазначає, що виконання оскаржуваного акту не вичерпується лише фактом укладення угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою, а й зумовлює необхідність виконання всіх пунктів рішення, в т.ч. і пункту яким зобов’язано третю особу в термін до 01.09.2008р. виготовити документацію із землеустрою, та заключити із селищною радою відповідний договір оренди земельних ділянок. Вказана вимога до цього часу є невиконаною, а тому й рішення не можна вважати виконаним.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 –163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення двадцятої сесії Знам'янської Другої селищної ради п'ятого скликання від 30 січня 2008 року №159 про затвердження "Угоди про відшкодування втрат від недоотримання коштів селищним бюджетом за фактичне користування земельною ділянкою" із приватним підприємцем ОСОБА_3
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 23.09.2010р.
Суддя –підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.