У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2010 року. м. Івано-Франківськ.
Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Горблянського Я.Д., Ясеновенко Л.В.
За участю секретаря: Довжинської Н.П.
Сторін: відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника Тисменицької районної державної адміністрації Григоришина В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Черніївської сільської ради Тисменицького району, Тисменицької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень виконкому Тисменицької районної ради від 23 березня 1988 року, Черніївської сільської ради від 08 серпня 1998 року. державного акту про право приватної власності на землю від 18.06 1998 року, свідоцтва про право власності від 10.03.1989 року, визнання права власності на будинковолодіння за законом та знесення самочинного будівництва, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на рішення Тисменицького районного суду від 30 березня 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
18 березня 2009 року, ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що в лютому 2009 року, вона дізналась що на її сина ОСОБА_5 оформлено право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 Тисменицького району. Свідоцтво про право власності видане 10.03.1989 року на підставі рішення виконкому Тисменицької районної ради від 23.03.1988 року. Фактично зазначеним рішенням, визнано
Справа № 22-ц-1199/2010 рік. Головуючий у 1 інстанції: Дузінкевич І.М. Категорія 37 Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.
право власності за її невісткою ОСОБА_6. 18 серпня 1998 року ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,4710 га для будівництва і обслуговування спірного житлового будинку і видано державний акт про право власності на землю. Зазначеними рішеннями порушено її права. У зв’язку із проектуванням дороги в 1976 році, будинковолодіння її батька ОСОБА_8 по АДРЕСА_1, підлягало знесенню і йому було надано дозвіл на будівництво нового житлового будинку і виділено земельну ділянку площею 0,08 га, з присадибного фонду. Батько розпочав будівництво нового житлового будинку з господарськими будівлями, яке закінчив у 1985 році, про те будинковолодіння не було введено в експлуатацію. Старе будинковолодіння не було знесено і вони продовжували у ньому проживати. Після смерті батька у 1987 році вона успадкувала майно за законом і фактично прийняла усю спадщину.
Її внук ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці розпочав самочинне будівництво і чинить перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Просила визнати недійсним рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради від 23 березня 1988 року про визнання права власності за ОСОБА_6 права власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1 Тисменицького району та видане на підставі нього свідоцтво про право власності, визнати за нею право власності на спірне будинковолодіння. Визнати недійсним рішення Черніїївської сільської ради від 08 серпня 1998 року про передачу ОСОБА_5 в приватну власність земельної ділянки площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і виданий на підставі нього державний акт на паво приватної власності на землю. Зобов’язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво, недобудований житловий будинок на спірній земельній ділянці.
Рішенням Тисменицького районного суду від 30 березня 2010 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи. Майно, на яке визнано право приватної власності за позивачкою відносилось до суспільної групи колгоспного двору і право на спадщину, після смерті ОСОБА_8 у 1987 році, право на спадщину не відкривалось оскільки в домоволодінні проживали інші члени двору. У зв’язку із проектуванням дороги, земельна ділянка для будівництва виділялась колгоспному двору і новий будинок споруджений спільною працею членів двору. Розподіл майна між членами двору та визнання права власності за ОСОБА_6 влаштовував усіх членів двору на протязі 20 років, тому підстав для задоволення позову не було. Суд не витребував довідки про те, що ОСОБА_8 був колгоспним пенсіонером, су не оглянув погосподарські книги із сільської ради і за основу прийняв докази, які не відповідають дійсності. Майно колгоспного двору належить усім його членам, які станом на 15 квітня 1991 року проживали в господарстві.
Просить рішення суду скасувати а справу передати на новий розгляд.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, сторони та їхніх представників, перевіривши матеріали справи. приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, судом першої інстанції правильно встановлено що спірне майно належало на праві приватної власності ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після його смерті, єдиним спадкоємцем за законом була його дочка, яка проживала разом із ним яка фактично вступила у володіння спадковим майном і відповідно до ч., п.,1ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, вважається такою що прийняла спадщину. Дії, що підтверджують прийняття спадщини позивачка, вчинила своєчасно оскільки на день смерті ОСОБА_8, проживала разом із ним. Вказані обставини підтверджені свідоцтвом про її народження, довідкою виданою Черніїївською сільською радою, тому приймати рішення про право власності на спірне будинковолодіння та видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_6 не було підстав і суд обґрунтовано визнав його недійсним, не було підстав також для передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,08 га., яка призначена для обслуговування спірного житлового будинку. Доводи апеляційної скарги про те що домоволодіння належало до суспільної групи колгоспний двір і спадщина після смерті ОСОБА_8 у ньому не відкривалась, судом першої інстанції і апеляційним судом перевірялись і доказами по справі, підтверджено суспільна група господарства відносилась до робітничого двору. Рішення про прийняття, кого не будь, із осіб, що проживали в спірному домоволодінні суду не надано і не вказано, саме коли і кого було прийнято в члени колгоспу і якого колгоспу.
За змістом ч.2. ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази та обставини, що давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий судовий розгляд.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307; 308; 314; 315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 30 березня 2010 року, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Ясеновенко