Судове рішення #11117220

   

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     08 червня 2010 р.                                 м. Івано-Франківськ

    Колегія суддів, судової палати в цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

        Головуючого:       Проскурніцького П.І..

Суддів: Соколовського В.М., Ясеновенко Л.В.              

Секретаря:     Балагури М.О.        

    Сторін: представника позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про  визнання неправомірними дій щодо невиплати підвищення до пенсії як дитині війни та нарахування  щомісячної соціальної допомоги, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі    на  постанову Тисменицького районного суду від 23 березня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

    29 березня 2010  року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни і їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. В порушення вимог зазначеного закону їй відмовлено у виплаті передбаченої допомоги. Зазначені положення закону неодноразово зупинялись Законом України «Про державний бюджет України» на 2006 рік, та 2007 рік. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, положення Закону « Про державний бюджет», що призупиняли зазначені виплати, визнані такими що не відповідають Конституції. Рішеннями Конституційного Суду України неодноразово відновлювались гарантії передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

_______________________________________________________________________________   Справа № 22ц- 1015/2010 р.                             Головуючий у 1 інстанції: Гургула В.Б. Категорія    57                                               Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.

Просила визнати неправомірними дії відповідача і зобов’язати його здійснити їй нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.07. 2009 року.

    Постановою Тисменицького районного суду від 23 березня 2010 року позов задоволено частково.

      Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі подало апеляційну в якій  посилається на те, що    рішення судом   ухвалено з порушенням норм матеріального  права. Хоча рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такими що не відповідають Конституції положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік і ст.6 Закону діє з 09.07.2007 року, однак жодного нормативного акту на виконання даних вимог не було прийнято, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищування, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір.

    Ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено фінансове забезпечення вказаних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України. За рахунок інших джерел фінансування державна соціальна підтримка дітей війни не здійснюється.

    Відповідно до п. 10 Положення «Про Пенсійний фонд України» кошти фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  передбачає що мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності достатнього страхового стажу, визначеного законом, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року стосується положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік а постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, не визнавалася неконституційною.

    Судом також не враховано що позивачкою пропущено річний строк для звернення до суду із зазначеним позовом

    Просить постанову суду першої інстанції скасувати і відмовити в задоволенні позову.  

     Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника позивачки, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна  скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.    

     Судом першої інстанції   встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки позивачка відноситься до кола осіб, які мають  право на отримання даного підвищення до пенсії, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті доплати до пенсії.

    До такого висновку суд першої інстанції дійшов виходячи із  наступних підстав.      

    Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка відноситься до категорії осіб, які підпадають під дію даного Закону і відповідно до ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак Законом України «Про державний бюджет  України на 2007 рік» було зупинено ст.6  Закону «Про соціальний захист дітей війни» , а «Законом України про державний бюджет на 2008 рік»   дану статтю викладено в новій редакції.

     Але Конституційний Суд України зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та викладення її в новій редакції визнав неконституційними своїми рішеннями від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року.

     Тому суд визнав неправомірними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_2  підвищення до пенсії.

    Судом першої інстанції перевірялись доводи відповідача з приводу пропуску, встановленого законом, строку звернення до суду і правильно вказано що відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються без обмеження будь-яким строком.

    Відповідно до вимог ч.2, ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази. що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.

    Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що постанова судом першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

        На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307; 308; 314; 315; 317  ЦПК України,   колегія суддів ,-

    У Х В А Л И Л А :      

 Апеляційну скаргу   Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відхилити.

Постанову Тисменицького районного  суду від  23 березня 2010 року, залишити без зміни.

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена    в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.

       

Головуючий:                                               П.І. Проскурніцький

Судді:                                       В.М. Соколовський Л.В. Ясеновенко                

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація