ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 вересня 2010 р.                                                                                    № Б-24/171-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

         головуючого –Ткаченко Н.Г.,

         суддів –Білошкап О.В.,

Катеринчук Л.Й.,

за участю представників сторін:

ПАТ "БМ Банк –Іванової О.В.;

ФОП ОСОБА_5 –ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк в особі відділення № 7 АТ "БМ Банк" м. Харків на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2010 р. та постанову господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 р. по справі № Б-24/171-09 за заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про визнання банкрутом, –

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 5 листопада 2009 р. порушене провадження по справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 у порядку ст.ст. 47 –49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 р. ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано арешти, накладені ухвалою господарського суду Харківської області від 5 листопада 2009 р. на все майно боржника, скасовано інші обмеження щодо розпорядження майном ФОП ОСОБА_5, в тому числі обмеження, які внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2010 р. постанову господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 р. залишено без змін.

ПАТ "БМ Банк в особі відділення № 7 АТ "БМ Банк" м. Харків звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2010 р. та постанову господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 р., а справу направити  на  новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Заявлене в судовому засіданні представником ФОП ОСОБА_5 –ОСОБА_6 клопотання про припинення касаційного провадження задоволенню не підлягає,  оскільки касаційну скаргу до Вищого господарського суду України подала уповноважена особа.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., пояснення  представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ "БМ Банк в особі відділення № 7 АТ "БМ Банк" м. Харків підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_5 є суб’єктом підприємницької діяльності.

У листопаді 2009 р. ФОП ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство, посилаючись на неможливість у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів.

Судом першої інстанції ФОП ОСОБА_5 визнано банкрутом з тих підстав, що сума кредиторської заборгованості боржника перевищує його активи, боржник не веде підприємницької діяльності, грошові зобов'язання боржника пов'язані з його підприємницькою діяльністю перед ОСОБА_8 на підставі укладених між ними цивільно-правових договорів позики від 18 червня 2007 р. у сумі 4 000 000 грн., і від 18 серпня 2008 р. у сумі 1 000 000 грн.  Також боржник ФОП ОСОБА_5 має іншу кредиторську заборгованість перед: ВАТ «Кредитпромбанк»за кредитними договорами № 0709/38/07-С від 22 червня 2007 р. у сумі 34540,00 доларів США (275 974,60 грн.) та № 0709/20/08-С від 20 березня 2008 р. –499 990,00 грн.; ТОВ "БМ Банк" за кредитними договорами № 7/10/280208 від 28 лютого 2008 р. у сумі 17 519,81 доларів США (139 983,28 грн.) та № 7/28/170408 від 17 квітня 2008 р. у сумі 17 573,74 доларів США (140 414,18 грн.); ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" за кредитним договором № 6660629 від 31 липня 2008 р. у сумі 192 916,67 доларів США (1 541 404,19 грн.).

Отримані від кредиторів позичкові та кредитні кошти в сумі 6 853 315 грн. та інші власні кошти були використані на придбання сільськогосподарської продукції на суму 7 000 000 грн. за договором комісії від 11 серпня 2008 р., укладеного із ФОП ОСОБА_9

Судами встановлено, що строк виконання зобов'язань по договору комісії настав, товар не придбано і комітенту не передано, кошти не повернуті. Підприємець ОСОБА_9 направив підприємцю ОСОБА_5 CO. заяву про залік зустрічних однорідних вимог, в якій вказав, що на підставі договору від 5 лютого 2009 р. ним було набуто право вимоги до боржника за договором від 17 вересня 2008 р. на суму 7 500 000 грн., у зв’язку з чим зобов’язання підприємця ОСОБА_9 перед підприємцем ОСОБА_10 щодо сплати останньому 7 000 000 грн. припинилося внаслідок проведеного заліку.

Як встановили суди попередніх інстанцій, зобов’язання боржника перед кредиторами складає 10 395 320,41 грн. Вищевказані зобов'язання повністю визнані, не оспорюються боржником, не погашені у встановлений для їх оплати строк.

Тому приймаючи  постанову про визнання боржника ФОП ОСОБА_5 банкрутом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а виконання грошових зобов'язань перед одним з кредиторів призведе до неможливості виконання в повному обсязі грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

Однак, з таким висновком судів погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які мають заборгованість, що не ґрунтується на веденні підприємницької діяльності не підпадають під сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином - підприємцем, який є боржником, або його кредитором.  До заяви громадянина –підприємця  про порушення справи про банкрутство може бути поданий план погашення його боргів, копії якого направляються  кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наявність у нього заборгованості перед кредиторами, яка ґрунтується на веденні ним підприємницької діяльності.

Як встановили суди попередніх інстанцій, боржник ФОП ОСОБА_5 має заборгованість перед ВАТ «Кредитпромбанк», ТОВ "БМ Банк", ЗАТ "Перший Український Міжнародний банк" на підставі кредитних договорів.

Однак суди прийшли до помилкового висновку про  те, що зобов'язання боржника перед банками пов'язані із здійсненням боржником підприємницької діяльності, оскільки за кредитними договорами боржник отримав кошти як громадянин, а не фізична особа - підприємець.

Крім того, посилаючись на наявність  у боржника заборгованості перед ОСОБА_8 на підставі договорів позики від 18 червня 2007 р. на суму 4 000 000 грн. та від 18 серпня 2008 р. у сумі 1 000 000 грн., суди належним чином не перевірили обґрунтованість цих вимог, не проаналізувалив докази, надані на їх підтвердження,

Судами не були досліджені документи, що підтверджують наявність грошових вимог ОСОБА_8 до боржника та які б підтверджували факт отримання боржником за договорами позики від 18 червня 2007 р. коштів у сумі 4 000 000 грн., та від 18 серпня 2008 р. коштів у сумі 1 000 000 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно  до законодавства  повинні бути підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які  містять дані    про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі  або в належним чином  засвідченій копії.

В матеріалах справи відсутні  оригінали чи завірені належним чином  копії договорів позики, укладених   боржником з ОСОБА_8, договору  на придбання товару, специфікації, квитанції до прибуткового касового ордеру.

Крім того,  в матеріалах справи відсутні договори від 5 лютого 2009 р. та  від 17 вересня 2008 р., на які посилаються суди в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд апеляційної інстанції  неправомірно послався на обставини, встановлені рішенням Фрунзенського  районного суду м. Києва  від  26 травня 2010 р., оскільки це рішення було прийняте після визнання боржника банкрутом.

Судами  попередніх інстанцій встановлено, що боржник має активи вартістю 1 151 588, 95 грн., вартість  нерухомого майна боржника на даний   час значно зменшилась у     зв'язку із загальним зниженням цін на ринку нерухомого майна.

Однак,  в матеріалах справи відсутні дані про оцінку майна боржника.

Таким чином, в порушення вимог ст. 43 ГПК України,   суди попередніх інстанцій  не з'ясували наявність та розмір заборгованості, яка виникла  в результаті  здійснення боржником підприємницької діяльності та підтверджена      первинними документами,   вартість активів боржника, отже,  належним чином не  перевірили ознаки неплатоспроможності боржника –суб'єкта підприємницької діяльності.

При таких обставинах, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2010 р. та постанову господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 р. не можна визнати такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа  направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому  розгляді справи  суду слід врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку  зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону  постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк в особі відділення № 7 АТ "БМ Банк" м. Харків задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 червня 2010 р. та постанову господарського суду Харківської області від 24 листопада 2009 р. по справі № Б-24/171-09 скасувати.

Справу № Б-24/171-09 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий: Ткаченко Н.Г.

Судді:Білошкап О.В.

Катеринчук Л.Й.