ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 вересня 2010 р.                                                                                    № 49/262-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:Коваленка В.М.,

Катеринчук Л.Й.,

Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Алес Буд", м. Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010

у справі№49/262-б господарського суду міста Києва

за заявою

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн-вєст", м. Київ

Товариства з обмеженою відповідальністю "Алес Буд", м. Київ

визнання банкрутом

за участю представника

АТ "ПроКредит Банк":Найман В.В. за дов. від 02.11.2009

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2009 (суддя: Митрохіна А.В.) затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Алес Буд" (надалі – ТОВ "Алес Буд"), відмовлено Закритому акціонерному товариству "ПроКредит Банк" (надалі –АТ  "ПроКредит Банк") у визнанні його кредитором боржника на загальну суму 172071,45 грн. тощо.

За апеляційною скаргою АТ "ПроКредит Банк" указана ухвала переглянута в апеляційному порядку та постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010 (судді: Дзюбко П.О. –головуючий,   Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.) скасована в частині відмови у визнанні          АТ "ПроКредит Банк" кредитором боржника на загальну суму               172071,45 грн.; АТ "ПроКредит Банк" визнано кредитором ТОВ "Алес Буд" на суму 157620,54 грн., яку включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення; у задоволенні іншої частини вимог АТ "ПроКредит Банк" відмовлено; матеріали справи № 49/262-б передані до господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Алес Буд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування, просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог АТ "ПроКредит Банк" у визнанні його кредитором боржника, а також просить "визнати порушення, допущені керівником боржника, такими, що перешкоджають законній діяльності розпорядника майна, порушують права та шкодять інтересам кредиторів".

При цьому скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права: статтю 101 Господарського процесуального кодексу України, та норм матеріального права, а саме: статей 1, 31, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 01.09.2010 № 02.01-35/255 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Коваленка В.М. –головуючого, суддів Катеринчук Л.Й. та Продаєвич Л.В.

У судовому засіданні представником АТ "ПроКредит Банк" заявлено клопотання про ознайомлення зі змістом касаційної скарги, яке колегією суддів задоволено. Після ознайомлення з касаційною скаргою розпочато слухання справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника банку, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа про банкрутство ТОВ "Алес Буд", яка порушена ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2008 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Етьєн-вєст".

Після опублікування оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" від 20.02.2009 №31 про порушення справи про банкрутство боржника із заявами з грошовими вимогами в порядку статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернулися конкурсні кредитори, зокрема, 12.06.2009 АТ "ПроКредит Банк" на суму 172071,45 грн.

В обґрунтування своїх вимог АТ "ПроКредит Банк" послалося на рамкову угоду від 02.09.2002 №684 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою від 01.09.2005 № 1, договір про надання траншу від 13.10.2005 № 1.19093/684, а також договір застави транспортного засобу від 13.10.2005 № 684-Д39.

Ухвалою місцевого господарського суду від 07.09.2009 АТ "ПроКредит Банк" відмовлено у визнанні кредитором боржника з огляду на  приписи частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з пропуском строку звернення до суду із заявою з грошовими вимогами.

Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції у цій частині та для часткового визнання вимог банку стало встановлення судом апеляційної інстанції тієї обставини, що АТ "ПроКредит Банк" є заставним кредитором, до якого повинні застосовуватися приписи частини 6 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду та зазначає, що, виходячи із положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.  

Разом з тим, частиною 6 цієї статті визначений обов'язок розпорядника майна окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, –згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, законодавством про банкрутство вимоги заставних кредиторів віднесені до привілейованих, обов'язок включення їх до реєстру вимог кредиторів покладено на розпорядника майна незалежно від того чи звертався заставний кредитор із заявою про визнання його грошових вимог, оскільки такі вимоги випливають з встановлення обставин наявності у боржника заставного майна. Відтак, на заставних кредиторів не поширюються правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наведеним спростовуються твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи за касаційною скаргою є необґрунтованими та такими, що не спростовують обґрунтованих висновків апеляційного господарського суду та не є підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Вимога ТОВ "Алес Буд", яка міститься в касаційній скарзі, щодо визнання дій керівника боржника такими, що порушують права та інтереси кредиторів, не підлягає розгляду, оскільки відповідно до частини 3 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; та розгляд указаного питання виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алес Буд" –залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2010 у справі №49/262-б –залишити без змін.

Головуючий:                                                                                   В.Коваленко

Судді:                                                                                         Л. Катеринчук

                                                                                                     Л. Продаєвич

Повний текст постанови

складено 20.09.2010 року.