АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
06 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Сопруна В. В.,
суддів: Медяного В.М., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СО «Мурованокуриловецькі електричні мережі» ВАТ «АК Вінниця обленерго» про поновлення на роботі та скасування формулювання причин звільнення,-
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду від 09 липня 2010 року, –
встановила:
В червні 2010 року до Мурованокуриловецького районного суду звернулася ОСОБА_1 до СО «Мурованокуриловецьких електричних мереж» ВАТ «АК Вінниця обленерго» про про поновлення на роботі та скасування формулювання причин звільнення, мотивуючи свій позов тим, що наказом №35-к від 4 червня 2010 року по структурній одиниці «Мурованокуриловецькі електричні мережі» ВАТ «АК Вінниця обленерго» її було звільнено з роботи за п.3 ст.40 КЗпП за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором . Вважає, що її звільнення є безпідставним, а наказ стосовно неї, виданий з порушенням норм чинного законодавства, просила суд поновити її на роботі та скасувати формолювання причин звільнення.
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду від 09 липня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до СО «Мурованокуриловецькі електричні мережі» ВАТ «АК Вінниця обленерго» - відмовлено.
Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не погодившись з вказаним рішенням суду оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, постановити нове, яким позов ОСОБА_1 задоволити.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обґрунтованим є рішення, прийняте на основі цілком і всесторонньо з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наказом №51-к від 26 жовтня 2009 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану. Наказом №35-к від 04.06.2010 року її було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором.
Такий висновок суду є правильним.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Відповідно до цієї норми працівника можна звільнити лише тоді, коли він після застосування до нього стягнення не виправився і знову допустив порушення трудової дисципліни.
Доводи апеляційної скарги в тому, що ОСОБА_1 не знала про винесення наказу №51-к від 26.10. 2009 року, спростовуються тим, що вона особисто відмовилась від ознайомлення з даним наказом. З цього приводу був складений акт від 27 жовтня 2009 року про відмову від підпису ОСОБА_1. Крім того, даний наказ у встановлений Законом строк не оскаржила.
Спростовуються доводи апеляційної скарги щодо того, що адміністрація підприємства не відбирала у ОСОБА_1 пояснення. Таке поянення ОСОБА_1 написала 10 березня 2010 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що трудові колективи вправі застосовувати до членів трудового колективу такі заходи громадського стягнення як товариське зауваження і громадська догана, які в даному випадку не були застосовані, спростовується тим, що вибір накладення стягнення покладений на керівника підприємства, установи, організації.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», дано розяснення судам, що за передбаченим п.3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення. Таким чином, не має значення щодо звільнення за п.3 ст. 40 КЗпП України, яке стягнення було накладене на працівника на протязі року – дисциплінарне чи громадське.
Спростовуються доводи апеляційної скарги, щодо того, що на засіданні профспілкового комітету від 19 травня 2010 року розглядалось питання про самовільну заміну лічильників, оскільки відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету розглядалось одне питання про надання згоди на звільнення контролера ІІІ групи, ОСОБА_1. Така згода була надана адміністрації СО «Мурованокуриловецькі електричні мережі» ВАТ «АК Вінниця обленерго» (а.с.11-12).
Таким чином, суд першої інстанції, правильно прийшов до висновку щодо відмови позивачу у задоволенні позову.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон, який їх регулює.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність винесеного ним рішення.
Керуючись ст. ст. 213, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, –
ухвалила:
Апеляційну представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Мурованокуриловецького районного суду від 09 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом вірно: