АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
06 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Сопруна В. В.,
суддів: Медяного В.М., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодуванні моральної шкоди,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Погребищенського районного суду від 23 червня 2010 року, –
встановила:
В березні 2010 року до Погребищенського районного суду звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та відшкодуванні моральної шкоди, мотивуючи свій позов тим, що 16 червня 2009 року він разом з ветеранами Липовецького району прийшли в Липовецький районний суд до свого кабінету в якому знаходився відповідач ОСОБА_2 на підставі угоди за якою останньому був наданий кабінет в суді для безкоштовного обслуговування ветеранів району. ОСОБА_2 попросили, щоб він залишив кабінет, оскільки угода розірвана через те, що, він як адвокат брав з ветеранів гроші і не довів жодної справи. ОСОБА_2 обізвав позивача дурнем, злодієм, фашистом та різними образливими словами, намагався вигнати з кабінету, але його колеги ветерани захистили. Моральну шкоду в звязку з приниженням оцінює в сумі 5000 гривень, просив суд позов задовольнити.
Заочним рішенням Погребищенського районного суду від 23 червня 2010 року позов задоволено частково. Зобовязано ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 спростувати виражену ним в грубій формі 16 червня 2009 року в приміщенні Липовецького районного суду недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 низьких інтелектуальних здібностей, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 2000 гривень моральної шкоди та 75 гривень судових витрат за інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
ОСОБА_2 не погодившись з рішенням суду першої інстанції оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, переглянути заочне рішення за письмовою заявою позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно до закону. Обґрунтованим є рішення, прийняте на основі цілком і всесторонньо з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її честі та гідності.
Як вбачається з матеріалів справи, задовільняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 16 червня 2009 року він разом з ветеранами Липовецького району прийшли в Липовецький районний суд до свого кабінету в якому знаходився відповідач ОСОБА_2 на підставі угоди за якою останньому був наданий кабінет в суді для безкоштовного обслуговування ветеранів району. ОСОБА_2 попросили, щоб він залишив кабінет, оскільки угода розірвана через те, що, він як адвокат брав з ветеранів гроші і не довів жодної справи. ОСОБА_2 обізвав позивача дурнем, злодієм, фашистом та різними образливими словами, намагався вигнати з кабінету, але його колеги ветерани захистили. Зазначені обставини в судовому засіданні були підтверджені показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.
Висновок суду щодо приниження честі і гідності позивача є правильним є правильним.
Суд першої інстанції правильно послався на п.19 Постанови пленуму Верховного Суду №1 від 27 лютого 2009 року « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», в якій вказується, що якщо субєктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обовязок відшкодувати моральну шкоду.
Оскільки ОСОБА_2 ображав позивача брутальними словами, давав непристойну оцінку його особистим якостям і поведінці в формі, яка різко суперечить пристойному спілкуванню між людьми, принизив його честь і гідність, то суд першої інстанції, правильно прийшов до висновку щодо часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 гривень .
Доводи апеляційної скарги щодо підсудності є правильними і справедливими, однак вони в сукупності не впливають на правильність постановленого рішення.
Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон, який їх регулює.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність винесеного ним рішення.
Керуючись ст. ст. 213, 303, 304, 307, 308, 313 – 315, 317, 319 ЦПК України, –
ухвалила:
Апеляційну ОСОБА_2 – відхилити.
Заочне рішення Погребищенського районного суду від 23 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом вірно: