А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Справа№22- 4658/09 Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 27 Спринчука В.В.
Головуючий: Сопрун В.В.
Рішення
Іменем України
30 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого: Сопруна В.В.
суддів: Медяного В. М., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Топольській В.О.,
за участю: ОСОБА_2, представника відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10001/0160 філії – Вінницьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» - Деревлюка Олександра Васильовича, представника служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації – Багрій Тетяни Петрівни,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом прокурора Вінницького району в інтересах територіально відокремленого безбалансового відділення №10001/0160 філії – Вінницьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування Вінницької районного державної адміністрації про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на квартиру на підставі договору іпотеки та земельну ділянку,-
за апеляційною скаргою прокурора Вінницького району на рішення Вінницького районного суду м.Вінниці від 18 червня 2010 року,-
встановила:
Прокурор Вінницького району в інтересах територіально відокремленого безбалансового відділення №10001/0160 філії – Вінницьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на квартиру на підставі договору іпотеки та земельну ділянку посилаючись на те, що 15.02.2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту за №1695, у відповідність до якого відповідачу надано кредит в сумі 48000 гривень., зі сплатою 16,5% річних на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14.02.2018 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 18.02.2008 року було укладено договір іпотеки, згідно якого майновим поручителем надано нерухоме майно: жилий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом; земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений житловий будинок, площею 0,2915 га, яка належить відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. Оскільки, відповідач своєчасно не сплачував обов’язкові платежі, позивач змушений звернутись до суду. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк» в особі філії – Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ «Ощадбанк» борг в сумі 507765,17 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме жилий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 0,2915, шляхом надання ВАТ «Ощадбанку» право продажу предметів іпотеки від свого імені, будь-якій третій особі, надати ВАТ «Ощадбанку» право на отримання будь-яких документів, необхідних для продажу предмета іпотеки, виселити зі зняттям з реєстрації ОСОБА_2, та інших мешканців, які проживають та зареєстровані у житловому будинку, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь територіально відокремленого безбалансового відділення №10001/0160 філії – Вінницьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором №1695 від 15 лютого 2008 року в сумі 507765 гривень 17 копійок та судові витрати на користь держави в сумі 1820 гривень. В решті вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, прокурор Вінницького району, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, оскільки воно було постановлене з порушенням норм матеріального права та постановити нове, яким всі позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів дійшла до висновку про задоволеня апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із зняттям з реєстрації позивача та інших мешканців, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків, а також те, що держава охороняє та захищає інтереси дітей при вчиненні право чинів щодо нерухомого майна. А оскільки в будинку проживає неповнолітня дочка, то суд першої інстанції прийшов до висновку що в задоволенні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.
Такий висновок суду є помилковим.
15.02.2008 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту за №1695, у відповідність до якого відповідачу надано кредит в сумі 48000 гривень., зі сплатою 16,5% річних на 10 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14.02.2018 року.
18.02.2008 року було укладено договір іпотеки, згідно якого майновим поручителем надано нерухоме майно: жилий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, який належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом; земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений житловий будинок, площею 0,2915 га, яка належить відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.
Згідно п.1.1,1.5,1.6,4,3. договору за користування кредитом протягом 30 календарних днів, рахуючи з дня видачі кредиту, встановлена процентна ставка у розмірі 16,5 % річних.
Згідно договору у випадку невиконання позичальником своїх зобов”язань по своєчасному поверненню кредиту та плати за кредит банк має право стягнути з позичальника суму боргу, в тому числі шляхом стягнення на предмет забезпечення.
Станом на 30.12.2009 року заборгованість відповідача по кредиту складає 507765,17 гривень.
Відповідно до умов вищевказаного договору іпотеки , іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: жилий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1, та земельну ділянку, площею 0,2915 га..
Відповідно до п.п.1.1, 1.2. договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов”язань за кредитним договором.
Відповідно до п.2.1. договору іпотеки, у разі невиконання зобов”язання за договором, іпотекодержатель/банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.
Відповідач, умов вищевказаних договорів вчасно не виконував, а починаючи з грудня 2009 року взагалі перестав сплачувати належні йому платежі.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд неповно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон.
Відповідно до статей 33 та 38 Закону України „Про іпотеку” визначено, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов”язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов”язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_2 не довів в судовому засіданні Апеляційного Суду належними доказами, що він своєчасно сплачував основне тіло кредиту та відсотки по ньому, разом з тим позивач довів в судовому засіданні, що ОСОБА_2 не належно виконував умови договорів, що стало підставою для задоволення позовних вимог позивача.
Таким чином, судова колегія, прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з зверненням стягнення нерухомого майна: жилого будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, та земельної ділянки, площею 0,2915 га.. на користь позивача.
Підлягає виселенню з будинку тільки ОСОБА_2, оскільки позивачем не надано суду прізвищ осіб, які проживають разом з ним.
В решті рішення слід залишити без змін, оскільки воно відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу прокурора Вінницького району задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду від 18 червня 2010 року – змінити, доповнити пунктами в такій редакції:
Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме жилий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1, та на земельну ділянку площею 0,2915, які належать ОСОБА_2, шляхом надання ВАТ «Ощадбанку» право продажу предметів іпотеки від свого імені, будь-якій третій особі, права на отримання будь-яких документів, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Виселити ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1.
В інші частині рішення залишити без змін.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис В.В. Сопрун
Судді: підпис В.М. Медяний
підпис Т.О. Денишенко
З оригіналом вірно: