Справа № 22 – 4393 / 2010 Рішення постановлено під
головуванням
Категорія 39 судді Сало Т.Б.
Доповідач : Сопрун В.В
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Сопруна В.В.
суддів: Денишенко Т.О., Міхасішина І.В.,
при секретарі: Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» про визнання інформації викладеної в газеті та в мережі Інтернет такою, що не відповідає дійсності та зобов’язання спростувати дану інформацію, стягнення моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» про зобов’язання направити спростовуючі відомості, стягнення моральної шкоди, -
за апеляційною скаргою представника ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» Лимарчук Л.М. на рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 27 травня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся ОСОБА_1 з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та редакції газети «Газета по-українськи», про спростування відомостей викладених в одному з номерів зазначеної газети та на сайті Інтернету.
Позов мотивований тим, що в газеті «Газета по-українськи» (далі по тексту -«Газета») НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 була опублікована стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_4. В даній газеті відповідачі безпідставно звинувачують у заволодінні базою відпочинку голови фермерського господарства «Паламаренково», ОСОБА_3 В газеті викладені факти, які не відповідають дійсності і принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Просив суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, редакції газети «Газета по-українськи» на свою користь по 550 гривень моральної шкоди. Внаслідок опублікування недостовірної інформації просив зобовязати редакцію газети «Газета по-українськи» та на сайтах Інтернету спростувати вищевказані відомості.
В свою чергу з зустрічним позовом звернувся ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що в зазначеному номері газети у даній статті міститься інформація, яка не відповідає дійсності, а саме: «То, что я забрал «Паламаренковое» у ОСОБА_3 – полное вранье, каже він по телефону. ОСОБА_3 должен мне кучу денег. Он проиграл мне два суда. Я подавал на него судебные иски о защите чести и «гідності». Я этот комплекс построил, и он сегодня принадлежит мне. До меня там ничего не было». Дана інформація ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, просив суд зобов’язати ОСОБА_1 направити в газету спростовуючі відомості та стягнути з відповідача 1700 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 травня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано такою, що не відповідає дійсності, інформацію викладену на шпальті газети «Газета по-українськи» за НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та в мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: «…два роки тому він запропонував ОСОБА_3 інвестувати гроші в розвиток господарства. Той погодився. Восени 2005-го ОСОБА_1 дав ОСОБА_3 $ 10 тис. Натомість фермер написав боргову розписку. Віддати її директор заводу обіцяв тоді, коли боржник внесе у спільний проект власні земельні паї. Та за кілька місяців ОСОБА_3 на базу відпочинку «Паламаренкове» не пустила охорона. Сказали, що вона належить ОСОБА_1.»; «…партнери ОСОБА_1 пропонували мені 20 тисяч доларів за те, що відступлюся.»; «.. рідний брат ОСОБА_1 працює в обласному управлінні СБУ»; «…я этот комплекс построил, и он сегодня принадлежит мне. До меня там ничего не было».
Зобов’язано ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» не пізніше одного місяця з дня набрання даного рішення законної сили, спростувати інформацію викладену в газеті «Газета по-українськи» та в мережі Інтернет на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_3» вищезазначену інформацію шляхом повідомлення на шпальтах газети «Газета по-українськи» та в мережі Інтернет на головній сторінці веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_3» в розділі «Останні новини» про ухвалення у даній цивільній справі судового рішення та опублікування абзацу другого резолютивної частини даного рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 – відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» Лимарчук Л.М.подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
При цьому вказується, що суд прийняв рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального права і не з`ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зазначила, що вищевказаними тезами ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» не встановлює будь-яких фактів, не виказує жодного власного подання подій, не проводить власного журналістського розслідування подій, а лише дослівно відтворює розповідь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – героїв даної публікації та лише відображає висловлювання та думку опитаних осіб, які є оціночними, критичними судженнями, оскільки ґрунтуються лише на їх власному переконанні.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішенням, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції приймаючи рішення по справі виходив з того, що під час розгляду справи знайшло своє підтвердження обставина надання ОСОБА_1 ОСОБА_3 коштів в розмірі 10 тис. доларів США і факт їх отримання останнім, що підтверджується зазначеною розпискою. Однак дана інформація підлягає спростуванню, оскільки її не можна відокремлювати («виривати») з контексту всього абзацу статті, оскільки дана обставина в статті зазначається після слів «…два роки тому він запропонував ОСОБА_3 інвестувати гроші в розвиток господарства. Той погодився. ОСОБА_1 дав ОСОБА_3 10 тис. доларів США Натомість фермер написав боргову розписку…», і надання ОСОБА_1 даних коштів ОСОБА_3 судом оцінюється як факт інвестування ОСОБА_1 коштів в розвиток господарства, а не як простий факт отримання ОСОБА_3 коштів.
Також, ОСОБА_3 журналісту була зазначена наступна інформація: « Та за кілька місяців ОСОБА_3 на базу відпочинку «Паламаренкове» не пустила охорона. Сказали, що вона належить ОСОБА_1. Фермер поскаржився до суду.» Дана інформація теж не була підтверджена жодним доказом. Крім того, інформація «Рідний брат ОСОБА_1 працює в обласному управлінні СБУ» , як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_3, і яка викладена в статті від імені ОСОБА_2, була надана журналісту ним, і доказів на підтвердження даного факту в ОСОБА_3 немає.
ОСОБА_2, як відповідач по первісному позову, заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_1, оскільки інформація викладена в статті від його імені, а саме «Партнери ОСОБА_1 пропонували мені 20 тисяч доларів за те, що відступлюся. Однак я не погодився. Вони вирішили усунути мене іншим шляхом – силою та брехнею.» відповідає дійсності. Однак в судовому засіданні ОСОБА_2 не надав жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.
ОСОБА_2, як представник ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що обставини про які зазначив ОСОБА_3 журналісту, а саме щодо висловів про належність фермерського господарства «Паламаренково» ОСОБА_1, відповідають дійсності, оскільки це безпосередньо випливає з постанови ДІМ Літинського РВ УМВС України у Вінницькій області Бельдія Є.Д. про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій зазначено, що ОСОБА_1 є власником комплексу. Однак даний документ, не може бути таким, що підтверджує викладену обставину доказом, оскільки дані твердження викладені в постанові органу досудового слідства, і дана постанова виносилась по результатам розгляду письмової заяви ОСОБА_3 щодо незаконних дій ОСОБА_7 щодо оренди земельної ділянки ФГ «Паламаренково». Під час розгляду зазначеної заяви ОСОБА_3 питання про належність комплексу тій чи іншій особі, в т.ч. ОСОБА_1 не досліджувалось. Крім того, як пояснив в судовому засіданні сам ОСОБА_3, ОСОБА_1 дійсно не являється власником зазначеного комплексу.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підлягає спростуванню наступна поширена інформація: «…я этот комплекс построил, и он сегодня принадлежит мне. До меня там ничего не было». Дане висловлювання, як пояснив відповідач, ОСОБА_4 було надруковано зі слів ОСОБА_1 з яким відбулась телефонна розмова, під час якої вона записувала слова ОСОБА_1, робила нотатки, які були приєднанні до матеріалів справи. Однак, з метою перевірки дійсності змісту викладеного в нотатках, судом був зроблений відповідний запит в ТОВ «Голден телеком». У відповіді наданої суду зазначено, що відсутня технічна можливість запису змісту телефонних розмов. А тому довести в судовому засіданні дійсність фактів, що були сказані ОСОБА_1 журналісту та поширені в пресі, відповідачі не змогли.
Стаття 10 ч. 3 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що розповідь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – героїв даної публікації лише відображають висловлювання та думку опитаних осіб, які є оціночними судженнями, а також посилання відповідача на ч.2 ст.47-1 Закону України «Про інформацію» про те, що дані судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, спростовується тим, що інформація викладена в статті і яка, стосується ОСОБА_1, порушує його особисті немайнові права в частині ділової репутації, оскільки під діловою репутацією, як зазначено в розясненнях Постанови Племуму Верховного Суду України, розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконані нею трудових, службових, громадських чи інших обов»язків. Оскільки в поширеній інформації згадується про ділові стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про наявність яких заперчував в судовому засіданні ОСОБА_1, та згадувалось про партнерів ОСОБА_1 суд першої їнстанції правильно прийшов до висновку що дана інформація стосується саме ділової репутації ОСОБА_1 який на той момент працював головою правління ВАТ «Завод «Термінал».
Згідно ст. 277 ЦК України, спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Крім того, інформація поширена в пресі та інтернеті є фактичними твердженнями, а не оціночним судженням, оскільки в ній викладені певні факти, достовірність яких можна перевірити, а тому підлягають спростуванню.
Суд першої інстанції правильно відмовив у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки, в судовому засіданні ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу щодо спричинення йому моральної шкоди.
Правильно було відмовлено судом першої інстанції у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_3 оскільки не було доведено факту того, що дана інформація була зазначена журналісту саме ОСОБА_1.
Колегія суддів, вважає такий висновок суду обґрунтованим, оскільки він не суперечить нормам процесуального права та обставинам по справі і доводи апеляційної скарги в цій частині його не спростовують.
Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ТОВ «Видавнича група «Нова інформація» Лимарчук Л.М. – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 27 травня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підписи :
З оригіналом вірно :