Справа № 2-71

                                  2009 року

             Р І Ш Е Н Н Я

                          І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

13 травня 2010 року                                                                 смт. Куйбишеве

 Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

  головуючого судді                      Мальованого В.О.,

  при секретарі                      Синяковій О.І.

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки

               В С Т А Н О В И В :

    10 лютого 2010 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

 Позивачі просять суд припинити договір оренди земельної ділянки розміром 0,0043га, розташований по АДРЕСА_1 шляхом його розірвання, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 21 серпня 2006року та зобов”язати відповідача повернути її; зобов’язання ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 цільно-металевий павільйон розміром 3х7,4м, вартістю 2000грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 800грн. оплати за оренду земельної ділянки та 4680грн. пені за несвоєчасну оплату оренди земельної ділянки.

В обгрунтування своїх позовних вимог в позовні заяві вказано, що 21 серпня 2006року ОСОБА_1 уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності, розміром з 0,0043га для роздрібної торгівлі і комерційної діяльності. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1. Вказана ділянка була передана відповідачу у користування і вона встановила на ній торговий павільйон для ведення  торгової діяльності, що підтверджується актом прийому передачі земельної ділянки. Згідно договору оренди відповідач за користування земельною ділянкою повинна сплачувати ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 20грн. щомісячно. Але в супереч умовам договору відповідч орендну плату не сплачувала, в наслідок чого виникла заборгованість за період з 2006року по 2009рік в сумі 800 гривень. Крім цього договором передбачено, що в разі несплати орендної плати відповідач повинна сплачувати йому пеню в розмірі 1%, яка за період 2006-2009років склала 4680гривень. Тому він змушений звернутись до суду з позовом до відповідача про повернення ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,0043га, розташованої по АДРЕСА_2,  та сплати суми невиплаченої орендної плати та пені.

ОСОБА_2 на праві приватної власності має цільно-металевий павільйон розміром 3х7,4м, який згідно договору оренди земельної ділянки переданий відповідачу разом з земельної ділянкою, на що ОСОБА_1 не мав права. На даний час він позбавлений можливості вільно розпоряджатись, користуватись і володіти належним його майном – торговим павільйоном. Тому він змушений звернутись до суду з позовом до відповідача про повернення ОСОБА_2 цільно-металевий павільйон розміром 3х7,4м, вартістю 2000грн.

    Позивач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з”явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

           В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та одночасно представник позивача ОСОБА_1, що  діє на підставі доручення, підтримав заявлені позовні вимоги по тих підставах, які викладені в позовній заяві, надав відповідні пояснення про обставини у справі, просить суд задовольнити позов у повному об”ємі.

    В судовому засіданні  відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2  не визнали, відповідач  пояснила, що дійсно 21 серпня 2006року між ОСОБА_1 та нею укладений договір оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, розміром з 0,0043га для роздрібної торгівлі і комерційної діяльності. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1. Вказана ділянка була передана їй у користування, що підтверджується актом прийому передачі земельної ділянки. Згідно договору оренди вона за користування земельною ділянкою повинна сплачувати ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 20грн. щомісячно, яку регулярно сплачувала, що підтверджується розписками ОСОБА_1 Всього нею сплачено 1245,76гривень, це навіть більше ніж передбачено договором оренди земельної ділянки. Тому заборгованості на яку посилається відповідач за період з 2006року по 2009рік в сумі 800 гривень у неї не було і бути не могло, і підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки у позивача відсутні. Торговий павільйон розташований на орендованій земельній ділянці її сину ОСОБА_5 подарував позивач ОСОБА_2 , хоча документів він не надавав їй. Тому вважає, що у неї були законні підстави користуватись торговим павільйоном, позивач не має права вимагати його повернення, оскільки він належить ОСОБА_5

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_6, начальник відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Куйбишевської РДА пояснила суду, що паспорт малої архітектурної форми не посвідчує право власності, а лише погоджує місце його розташування і  являється свідченням того, що всі пожежні, санітарно-епідемічні, архітектурні  вимоги виконані, місце його розташування відповідає всім вимогам.

Суд, вислухав пояснення позивача, представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким , що підлягає частковому задоволенню.

    Судом  встановлено , що 21 серпня 2006року між ОСОБА_1 Та ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, яка розташована по АДРЕСА_1, площею 0,0043га, терміном на 49 років.

Відповідно до п.9 вказаного Договору орендна плата вноситься в розмірі 240гривень на рік, щомісячно по 20гривень до 02 січня 2010 року.

Відповідно до п.15 вказаного договору земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі та комерційної діяльності.

Вказаний договір зареєстрований в Куйбишевському райвідділі ЗРФДП “Центр ДЗК при Держкомземлі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040627100043 від 07 грудня 2006року.

Відповідно до статей 13, 14 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди  землі  -  це  договір,  за  яким орендодавець зобов'язаний за  плату  передати  орендареві  земельну  ділянку  у володіння і  користування на певний строк,  а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди  землі  укладається  у  письмовій  формі  і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.18 Закону України “Про оренду землі”, договір оренди  землі  набирає  чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.20 Закону України “Про оренду землі”, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація  договорів  оренди  землі  проводиться  у порядку, встановленому законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що між сторонами виконані всі умови укладення договору оренди землі.

Відповідно до ст.32 Закону України “Про оренду землі”, на вимогу однієї із сторін договір  оренди землі  може бути достроково розірваний  за  рішенням  суду  в  разі  невиконання сторонами обов'язків,  передбачених статтями 24 і 25 цього  Закону та  умовами  договору,  в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає  передбаченому  договором використанню земельної ділянки, а також на підставах,  визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Посилання представника позивача на порушення умов договору оренди землі та ст.24 Закону України “Про оренду землі”- сплати орендної плати в установленому розмірі в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачем було надані письмові докази внесення орендної плати в повному обсязі ( копією квитанції від 17 серпня 2006року про електронний переказ ОСОБА_1 125,76 копійок, розпискою від 09 березня 2007року ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_3 120гривень за оренду торгового павільйону, розпискою від 19 вересня 2007року ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_3 1000 (однієї тисячі) за оренду торгового павільйону, що склало загальну суму в розмірі 1245,76гривень).

Суд вважає безпідставними посилання представника позивача ОСОБА_2 про те , що відповідач ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_1 суму в розмірі  1245,76 гривень як плату за оренду торгового павільйону, про що свідчать розписки ОСОБА_1, оскільки позивачем не надано доказів укладення договору оренди торгового павільйону, а в договорі про оренду земельної ділянки п.4 , зазначено, що земельна ділянка передається в оренду разом з торговим павільйоном,  також спростовуються поясненнями відповідача, яка пояснила, що сплатила ОСОБА_1 1245,76 гривень орендної плати згідно договору оренди землі.

Тому позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі,  повернення земельної ділянки та стягнення 800 гривень як плати за оренду земельної ділянки і 4680гривень пені за несвоєчасну сплату орендної плати не підлягають задоволенню, оскільки

відповідачем виконуються умови договору оренди землі та ст.25 Закону України “Про оренду землі”.

    ОСОБА_2 згідно копії договору купівлі продажу, вчиненому у письмовій формі, від 20 липня 2005року придбав у ОСОБА_7 цільнометалевий павільйон розміром 3х7,4м, в лівому передньому куту знаходиться: двері зовнішні металеві, двері внутрішні дерев”яні зі склом, на передньому фасаді знаходяться два вікна, на задньому – двері. Середина павільйону утеплена дошкою, обшита фанерою та обклеяна шпалерами, дах металевий, вартістю 2000грн.

    Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

    Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України,  правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

    Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 законних підставах набув право власності на цільнометалевий павільйон розміром 3х7,4м.

    Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власникові належать  права  володіння,  користування  та розпоряджання своїм майном.

    Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право  власності  є  непорушним.  Ніхто   не   може   бути протиправно   позбавлений   цього   права   чи обмежений  у  його здійсненні.

    Судом встановлено, що власник цільнометалевого павільйону розміром 3х7,4м. ОСОБА_2 позбалений права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

    Відповідно до  статей 386, 387 Цивільного кодексу України,  держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник  має  право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

    Відповідач не надала доказів правомірності володіння, користування та розпорядження  цільнометалевим павільйоном, посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 подарував павільйон її сину ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

    Відповідно до частині 1 статті 88 Цивільно-процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.  Якщо   позов   задоволено   частково,   судові   витрати присуджуються   позивачеві   пропорційно  до  розміру  задоволених позовних вимог,  а відповідачеві -  пропорційно  до  тієї  частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

     Керуючись ст.317, 319,387 ЦК України ,209, 212-218 ЦПК України суд,-

                      ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, зобов'язання повернути об'єкт малої архітектурної форми та стягнення заборгованості з виплати орендної плати за землю задовольнити частково.

    Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 цільно-металевий торговий павільон розміром 3 х 7,4  метри , в лівому передньому кутку павільону знаходиться наружні металеві двері, в середині дерев'яні зі склом, на передньому фасаді , якого знаходяться два вікна, на задньому фасаді знаходяться двері , внутрішня частина павільона  утеплена дошкою  і обшита фанерою та обклеєна обоями, криша павільону із металу , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 20 (двадцять гривень) в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита і 40 (сорок) гривень в рахунок відкодування витрат на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , а всього 60  (шістдесят) гривень  .

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

      Суддя:                    В.О.Мальований