УКРАЇНА

                                                    Справа  № 2-424/10

    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

    24 вересня 2010 року Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

     головуючого    -  судді Сороки Б.М.,

     при секретарі  -  Дорошенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в залі суду в смт Царичанка  Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні житлом шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні житлом шляхом виселення.

В обгрунтування своїх вимог вказала, що 17.12.2008 року вона набула право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування між нею та покійною матір’ю ОСОБА_3. На час набуття права власності на вказане вище домоволодіння в ньому проживали її матір – ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_2, та позивачка з доньками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Але через непорозуміння з чоловіком матері, вона була змушена перейти на тимчасове проживання до матері свого чоловіка в с. Дашківка Кобеляцького району Полтавської області. При укладенні договору дарування з покійною матір’ю була домовленість про те, що вона буде проживати в подарованому позивачці будинку стільки часу, скільки вважатиме за необхідне. Після смерті матері вона неодноразово прохала чоловіка покійної матері звільнити належний їй будинок, оскільки на даний час їй з сім’єю ніде жити, вона не має змоги надати частину будинку в найм посторонній людині, оскільки 32 м2 житлової площі будинку повноцінно не забезпечують проживання її членів сім’ї. Вважає, що ОСОБА_2 був і залишається для неї і її сім’ї посторонньою людиною, до того ж постійно зловживає спиртними напоями, погрожує їй та її дітям.  

Зазначила в позовній заяві, що у відповідності з вимогами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а за приписами ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеженні у його здійсненні (ст. 321 ЦК України). Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Прохає ухвалити рішення про усунення перешкод в користуванні, володінні та розпорядженні належним їй будинком № 81 по вул. Комсомольській смт Царичанка відповідачем шляхом його виселення з вказаного будинку.

    В судовому засіданні позов підтримала. Від стягнення судових витрат відмовляється.

    Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що йому немає де жити.    

Суд, заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з слідую чого.

Позивачка набула право власності на будинок АДРЕСА_1 за договором дарування від 17 грудня 2008 року (а.с.9).

На час набуття права власності в будинку проживали: вона з двома неповнолітніми доньками, мати ОСОБА_3 – дарувальник будинку, та її чоловік ОСОБА_2, з яким мати зареєструвала шлюб в січні 2004 року(а.с.11).

Через постійні сварки з відповідачем змушена була перейти на тимчасове проживання до матері свого чоловіка в с. Дашківка Кобеляцького району Полтавської області.

Після смерті матері неодноразово пропонувала ОСОБА_2 звільнити належний їй будинок, оскільки він для неї постороння людина.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Суд надав відповідачу можливість пред’явити зустрічний позов про визнання недійсним договору дарування, якою ОСОБА_2 не скористався.

Домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу, тобто спільною сумісною власністю подружжя не являлось.

За вказаних обставин відповідач підлягає виселенню з вищевказаного будинку без надання іншого жилого приміщення.

    Керуючись ст.ст. 321, 391 ЦК України,  ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд

                                                                 В  И  Р  І  Ш  И  В:

      Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

    Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження належним їй будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення з нього ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення.

    Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня його проголошення з подачею скарги через районний суд.

Головуючий:                                                                                                               Б.М.СОРОКА