ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від ВАТ " Агротехніка" -Тарасова І.В.

розпорядник майна -  ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від  03.04.2007 у справі № 7/106 ( суддя Іванко Л.А.)  грошові вимоги заявника ДВС у Великобагачанському районі визнано у сумі 115 042,21 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справі № 7/106 ( Колегія суддів: Яковлев М.Л., Разіна Т.І., Міщенко П.К.)  апеляційну скаргу ВДВС Великобагачанського РУЮ задоволено. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 року у справі № 7/106 скасовано частково. Визнано грошові вимоги ВДВС Великобагачанського РУЮ на суму 850 012,41 грн., які підлягають задоволенню у четверту чергу. В іншій частині ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 року у справі № 7/106 - залишено без змін.

          Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ВАТ "Агротехніка " та Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1звернулись з до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами в яких просять скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007, а ухвалу господарського суду Полтавської області від  03.04.2007 у справі № 7/106 залишити без змін.

        Касаційні скарги мотивовані порушенням  з боку суду апеляційної інстанції норм  Закону України " Про виконавче провадження".

Колегія суддів Вищого господарського суду України , розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та  апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги  підлягають задоволенню виходячи з такого:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.10.2005 року за заявою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції порушено провадження у справі № 7/106  про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Агротехніка».

З матеріалів справи вбачається, що державна виконавча служба у Великобагачанському районі звернулась до господарського суду із заявою від 10.10.2006 року № 6174 про визнання кредиторських вимог в розмірі 850 012, 14 грн., які виникли у зв'язку із проведенням виконавчих дій, та включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Відхиляючи  в ухвалі від 03.04.2007 частину грошових вимог кредитора,  місцевий  господарський суд мотивував це тим, що ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження»містить вичерпний перелік витрат на організацію та проведення виконавчих дій, до якого не віднесено витрати на охорону майна; договори укладені ДВС та ТОВ «Антарес-2000»на охорону арештованого майна укладені незаконно; а вартість арештованого ДВС майна перевищувала суму, що підлягала стягненню, що є порушенням ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасовуючи зазначену ухвалу, в постанові  від 31.05.2007,  суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 03.04.2007 року у справі № 7/106 підлягає частковому скасуванню, а саме п. 1, оскільки була винесена з порушенням   норм   матеріального   та   процесуального   законодавства   України   з прийняттям нового рішення в скасованій частині, яким слід визнати грошові вимоги ВДВС Великобагачанського РУЮ районі на суму 850 012,41 грн., виходячи з наступного:

судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні в органі ДВС у Великобагачанському районі знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ВАТ «Агротехніка»боргу на користь юридичних та фізичних осіб в сумі 351217,20грн..

З 02.08.2005 по 12.08.2005 державним виконавцем було проведено опис та арешт майна боржника, вартість якого за експертною оцінкою становила 1044733,23грн.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у  разі  якщо  в  органі державної виконавчої служби відкрито кілька  виконавчих  проваджень щодо одного й того самого боржника, вони  об'єднуються  у  зведене  виконавче  провадження  і на майно боржника  накладається  арешт  у  межах  загальної суми стягнення, виконавчого  збору  і  можливих  витрат  на виконавче провадження.

Статтею 55 вказаного Закону встановлено, що державним виконавцем  за постановою про відкриття виконавчого провадження  або  за  постановою  про  арешт  майна  боржника   та оголошення  заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими  документами  з  урахуванням витрат,  пов'язаних  з  проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.  У разі потреби  постанова,  якою  накладено  арешт  на  майно боржника та оголошено заборону  на  його  відчуження,  надсилається  державним виконавцем  до  органу  нотаріату та інших органів,  що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Стаття  57 Закону визначає, що для   проведення   оцінки   нерухомого   майна,  транспортних засобів,  повітряних,  морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян, державний  виконавець  залучає  суб'єкта  оціночної  діяльності  - суб'єкта  господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до  Закону  України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну  діяльність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторська заборгованість перед ДВС виникла на підставі постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 21.11.2005 року на суму 302 751,57 грн., яка складається з 161228,95грн. -заборгованості по оплаті послуг по зберіганню арештованого майна, 57000 -заборгованість по виконанню робіт по незалежній оцінці арештованого майна, 83700 - заборгованості по оплаті послуг охорони майна;  та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 29.09.2006 року на суму 545 950,14 грн., які складаються з 138933грн. -заборгованості по оплаті послуг по охороні майна, 407017,14грн. -заборгованості по оплаті послуг по зберіганню майна.

А також, постанов про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 2133,32 грн.

          Згідно з вимогами ст.58 Закону України " Про виконавче провадження"  майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в   частині   восьмій  статті  55  цього  Закону,  передається  на зберігання  боржникові  або  іншим  особам,  призначеним державним виконавцем  (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта  опису майна видається боржникові, стягувачеві, а у випадках, коли  обов'язок  зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачеві.

Відповідно до 5.6.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 N 74/5, при   проведенні  виконавчих  дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає  акт  опису  й  арешту майна. В акті опису і арешту повинні бути вказані: "…. назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага,  метраж,  розмір,  форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); оцінка кожного  внесеного  в акт предмета і загальна вартість усього майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи з вказаної норми ,  а також вимог ст.55 Закону  України " Про виконавче провадження"   оцінка майна , яке підлягає арешту,  повинна бути здійснена  державним виконавцем  на момент  складання акту  опису майна   і накладення на нього арешту, що надає можливість  уникнути випадків накладення арешту  на суму, яка значно перевищує межі загальної суми стягнення, а також  відповідає   вимогам ч.1 ст.49 Закону,  при проведенні опису державний виконавець має дотримуватися принципу найскорішого та законного вчинення виконавчих дій, враховуючи при цьому інтереси та законні права обох сторін

          А отже, твердження суду апеляційної інстанції, що  при проведенні дій щодо опису й арешту майна боржника, державний виконавець не міг визначити конкретний перелік майна, якого б було достатньо для погашення боргів, оскільки на момент проведення опису й арешту майна боржником не надано інформації щодо балансової вартості майна; на момент проведення опису й арешту майна державному виконавцеві не було відомо про вартість того чи іншого майна, якого б було достатньо для погашення заборгованості, відповідно до статті 14 Закону, є необгрунтованим.

          Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець мав право накласти арешт на майно боржника в розмірі суми боргу -351217,20грн., суми виконавчого збору -35121,72грн., суми витрат на проведення виконавчих дій -19316,95грн.

Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - зберігачеві), під розписку в акті опису. Зберігач, якщо ним призначено  не  боржника  або  члена  його сім'ї,   одержує  за  зберігання  майна  винагороду,  розмір  якої встановлюється за угодою зберігача з державним виконавцем.

Відповідно до пункту 5.8.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна.

          Як встановлено судами попередніх інстанцій,  між ТОВ «Укрспецторг - П»та ДВС було укладено договори зберігання майна боржника, предметом яких являвся обов'язок ТОВ «Укрспецтпорг - П»зберігати майно, яке арештовано на підставі виконавчого документу, винагорода підприємства за надання послуг по збереженню арештованого майна визначалась в розмірі 4,8 % від вартості майна, яке передається на зберігання, за кожен місяць зберігання.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДВС у Великобагачівському районі, безпідставно покладені на боржника витрати, які виникли із-за порушення державним виконавцем чинного законодавства щодо порядку проведення виконавчих дій. А боржник повинен  сплатити кошти за зберігання майна , на яке накладено арешт в межах суми стягнення.

Керуючись статтями 111⁷, 111⁹ , 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

   Касаційні скарги ВАТ "Агротехніка " та Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2007 у справі № 7/106 скасувати.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від  03.04.2007 у справі № 7/106 залишити без змін.

Головуючий                                                                                     І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   Л.В. Продаєвич

                                                                                                    М.І. Хандурін