Справа 2-784/2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

30 серпня  2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                головуючої:                      судді    Ткаченко І. Ю.  

             при секретарі:                          Лисенко Д.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську Ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності ,-

                                                                      В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про визнання за нею права власності на прибудову до житлового будинку Б-1 в домоволодінні по АДРЕСА_1 під літ.б2-1, площею 16,3 кв.м та сараю під літ.»О» площею 5,8 кв.м. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на підставі договору дарування від 21.09.1996 року належить 20/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Належна їй частина домоволодіння складається з приміщень в житловому будинку Б-1: 2а-3-коридору площею 4,2 кв.м., 2а-4-кухні площею 3,3 кв.м,2а-5-ванни площею 1,6 кв.м, житлових кімнат 2а-6 площею 13,8 кв.м,2а-7 площею 13,3 кв.м,2а-8 площею 6,0 кв.м. Співвласниками вищевказаного домоволодіння є: ОСОБА_3, якому належить 8/100 частин домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.1988 року; ОСОБА_4, якому належить 10/100 частин домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.1994 року; ОСОБА_5 належить 1/36 частина домоволодіння на підставі договору дарування від 22.12.1965 року, ? частина на підставі рішення Красно гвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.1974 року, рішенням Виконавчого комітету Красно гвардійської районної Ради від 29.08.1986 року за № 344/3 за гр..ОСОБА_5 затверджене 23/100 частин домоволодіння, але для перереєстрації права власності не зверталися; ОСОБА_6 належить  5/100 частин домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.1974 року, що підтверджується довідкою КП «ДМБТІ». У 2007 році позивач за власні кошти своїми силами за згодою усіх співвласників, побудувала прибудову під літ. б2-1 до належної їй частини житлового будинку Б-1, а також сарай під літ «О». Співвласники домоволодіння не заперечують визнання права власності за ОСОБА_1 Згідно технічного висновку, виготовленого ТОВ «Промтехстальпроект» від 15.06.2009 року, основні несущі конструкції житлової прибудови та сараю знаходяться в нормальному стані і придатні до подальшої експлуатації.

В судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду заяву, в якій просила суд, розглянути справу за її відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги вона підтримує  у повному обсязі, всі докази знаходяться в матеріалах справи.

В судове засідання представник відповідача за довіреністю Нагорний Є.В.  не з’явився, надав суду заяву, в якій просив суд, розглянути справу за його відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги він не визнає у повному обсязі, проти задоволення позову заперечує.

В судове засідання треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з’явилися, надали суду заяви, в яких просили суд, розглянути справу за їх відсутністю, зазначивши, що позовні вимоги  підтримують  у повному обсязі

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами сторін та третіх осіб, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

 У судовому засіданні встановлено, що згідно договору дарування  від 21 вересня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №НОМЕР_1, ОСОБА_1 належить 20/100  частин домоволодіння з належними господарчими та побутовими спорудами та будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.8). Даний договір зареєстровано в Комунальному підприємств «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 16 грудня 1996 року. Співвласниками зазначеного домоволодіння є: ОСОБА_3, якому належить 8/100 частин домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.1988 року; ОСОБА_4, якому належить 10/100 частин домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.1994 року; ОСОБА_5 належить 1/36 частина домоволодіння на підставі договору дарування від 22.12.1965 року, ? частина на підставі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.1974 року, рішенням Виконавчого комітету Красно гвардійської районної Ради від 29.08.1986 року за № 344/3 за гр..ОСОБА_5 затверджене 23/100 частин домоволодіння, але для перереєстрації права власності не зверталися; ОСОБА_6 належить  5/100 частин домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.1974 року, що підтверджується довідкою КП «ДМБТІ» (а.с.44).У 2007 році позивачка ОСОБА_1 за згодою співвласників спірного домоволодіння збудувала прибудову до належній їй частини житлового будинку Б-1 прибудову під літ.б2-1 площею 16,3 кв.м та сарай, зазначений під літ. «О», площею 5,8 кв.м, що зазначено у технічному паспорті, виданому ОСОБА_1  КП «ДМБТІ» 19.09.2008 року (а.с.9-12).

Однією з умов для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в судовому порядку є надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, а також на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо самочинно збудоване нерухоме майно не порушує права інших осіб.

Однак, позивачкою в позовній заяві не вказано і в судовому засіданні не встановлено доказів, які б підтверджували право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою або виділення їй земельної ділянки під самовільно збудоване нерухоме у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1035  затверджено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, згідно з яким, зазначені вище споруди збудовані з 5 серпня 1992 року до 1 січня 2008 року без дозволу на виконання будівельних робіт підлягають введенню в експлуатацію. Згідно з п. 7 Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт датою прийняття приватної будівлі в експлуатацію вважається дата видачі інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю сертифіката відповідності таких будівель державним будівельним нормам, стандартам та правилам.

Таким чином, на сьогоднішній день діючим законодавством України передбачений порядок введення в експлуатацію об’єктів нерухомого майна будівництво яких було здійснено з 5 серпня 1992 року до 1 січня 2008 без дозволу на виконання будівельних робіт. У зв’язку з тим, що будівництво спірних споруд було здійснено в 2007 році, згідно технічного паспорту виготовленого КП ДМБТІ від 19.09.2008 року, то дані споруди повинні бути введені в експлуатацію. На час розгляду справи позивачем не було надано жодного доказу щодо введення в експлуатацію вищевказаних  споруд.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, будівництво спірних споруд було здійснено самовільно, а саме, без дозволу на будівництво, виданого органом місцевого самоврядування, та дозволу на виконання будівельних робіт виданого Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю (згідно з законом України «Про планування та забудову територій» та наказу Держбуду України від 05.12.2000 року № 273 «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» положення яких діяли на момент виконання будівництва), без затвердженого в установленому законом порядку проекту, тобто технічний висновок щодо готовності об’єкту самочинного будівництва до подальшої експлуатації не може замінити акт державної приймальної (технічної) комісії про прийняття об’єкту в експлуатацію.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача відсутні правові підстави для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст.331, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 15, 58,  60, 212, 215 ЦПК України, суд, -

                                                                          В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську Ради, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене   до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красно гвардійський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

      Суддя                                                                                                                   І. Ю. Ткаченко