Справа № 2-а-5237/10
П О С Т А Н О В А
іменем України
24 грудня 2009 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючого Назарцевої В.О.
При секретарі Чеботок В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
15 жовтня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій, в якому зазначила, що має статус ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС І1 категорії, з 21 жовтня 1995 року перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька, де отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зазначає, що розмір пенсії, яка їй виплачується, не відповідає нормам зазначених законів, оскільки визначається не кратними розмірами прожиткового мінімуму. Позивач звернувся до УПФУ з заявою щодо перерахунку йому пенсії у належному розмірі, на що отримав відмову. Позивач вважає дії УПФУ протиправними та просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому в перерахунку пенсії у відповідності до ст.ст. 49, 50, 54, 67, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії як інваліду чорнобильцю з 01 січня 2005 року.
Позивачка ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилась. Надала суду письмову заяву, згідно якої підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у її відсутність.
Відповідач УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмові заперечення проти позову. Заперечення зводяться до того, що на думку відповідача, нарахування та виплата основної та додаткової пенсії відповідачем позивачеві здійснювалися у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі чого відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі досліджених письмових доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
Згідно копії посвідчення з вкладкою позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії І1 осіб, ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Позивач перебуває на пенсійному обліку як одержувач пенсії в УПФУ в м. Будьоннівському районі м. Донецька, одержує пенсію по возрасту на підставі статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на заяву позивача щодо перерахунку пенсії, УПФУ 07 вересня 2009 року надало позивачеві письмову відповідь з фактичною відмовою в перерахунку пенсії.
Дослідивши матеріали справ, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії І1, призначається щомісячна додаткова пенсія
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно ч. 3 ст. 67 зазначеного закону (в редакції чинній з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року), у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня — 350 гривень, з 1 квітня — 359 гривень, з 1 жовтня — 366 гривень.
Згідно ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.
Згідно ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Згідно ст. 2 Закону України ?ро встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня – 734 гривні.
Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо відмови позивачеві в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, суд виходить з того, що було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснюється у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). Після введення з 01.11.2006 року в дію ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач був зобов’язаний здійснювати перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом незалежно від наявності письмового звернення від позивача. За наведених обставин, відмовляючи позивачеві в перерахунку призначеної йому пенсії (фактично приведенні розміру пенсії у відповідність до норм чинного законодавства), відповідач діяв всупереч приписам ст.ст. 50, 54 ч. 4, 67 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і такі дій відповідача є протиправними, порушене право позивача в цій частині підлягає судовому захисту і позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання відповідача до вчинення певних дій – задовольнити.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, такими, що не відповідають ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року - протиправними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька (м. Донецьк-30, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 21956079) здійснити ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, перерахунок пенсії з 18 січня 2010 року і виплату за рахунок коштів Державного бюджету України:
- державної пенсії згідно ст.ст. 54 ч. 4, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;
- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум.
На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: