Справа № 2-2719/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

10 вересня 2010 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

судді Бойко О.М.

при секретарі Гармаш Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КП Дніпропетровське «БТІ» про зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом про зобов’язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що їй на підставі договору дарування земельної ділянки за НОМЕР_1 від 07.10.03 р. належить земельна ділянка площею 0,0921 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 02.02.04 року зареєстрованим за НОМЕР_3.

На підставі рішення Новоолександрівської сільської ради від 07 липня 2004 року їй було дозволено будівництво на зазначеній земельній ділянці житлового будинку житловою площею 75,80 кв.м. загальною площею 127,58 кв.м. за проектом «Орина».

Будівництво житлового будинку було закінчено у 2005 році, а до 2006 року було забезпечено газо- та електропостачання у будинок, що підтверджується договором з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» від 01.06.05 р. «Про користування електричною енергією» та договором із ВАТ «Дніпрогаз» від 30.11.06 «Про надання послуг з газопостачання», а також актом введення в експлуатацію газового котла від 13.11.06 р.

Таким чином, к 13.11.06 р. будинок фактично повністю був закінчений будівництвом та придатним для подальшого проживання у ньому.

Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке

проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.

Враховуючи вищезазначене, позивачка 14.12.09 р. відповідно до п. 1.7. зазначеної вище інструкції звернулась до комунального підприємства Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» з замовлення за № 5075 на проведення технічної інвентаризації.

На підставі поданого замовлення Відповідачем було здійснено відповідну інвентаризацію, та в порядку інструкції № 127 станом на 19.01.2010 року виготовлений технічний паспорт на будинок з зазначенням у додатку, що будинок літ. А та гараж літ. Б є самовільно збудованими спорудами.

При цьому в додатку до технічного паспорту «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» роком побудови був зазначений 2009 рік, що не відповідає дійсності з огляду на фактичні обставини та зазначені вище документи (договори, акт вводу в експлуатацію).

 З цього приводу позивачка неодноразово заверталася до Відповідача з проханням усунути допущені ним порушення та видати мені новий технічний паспорт із зазначеннями роком побудови - 2006 рік, або внести відповідні зміну у вже існуючий технічний паспорт. Крім того, 05.03.2010 року я звернулася до Відповідача із письмовою заявою з проханням надати відповідні пояснення стосовно його дій та аргументувати рішення Відповідача стосовно такого визначення року побудови.

У відповідь було отримано листа, у якому відповідач зазначив, що технічна інвентаризація була проведена вірно, згідно Інструкції № 127 «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», при цьому мені не було роз'яснено на підставі чого та з яких міркувань визначалася дата побудови будинку.

За таких обставин, враховуючи на сьогодні відсутність будь-якою можливості здійснити реєстрацію свого права власності на створене мною нерухоме майно через незаконні дії Відповідача, вважаю, що ним були порушені мої вправа передбачені цивільним законом та Конституцією України щодо набуття права власності на новостворене майно, та як слідство, на подальше вільне володіння, користування та розпорядження таким майном, а тому позивачка вважала, що дії Відповідача з визначення року побудови саме 2009 рік є незаконними та такими що порушують права на набуття права власності та просила суд зобов’язати відповідача видати їй новий технічний паспорт із зазначенням року побудови будинку та гаражу Б-2006 рік, та з розрахунком інвентаризаційної вартості побудов станом на 2006 рік.  

Крім того, позивачка вважала що відповідач своїми діями завдав і продовжує завдавати їй моральну шкоду, яка виявилася у моральних (душевних) стражданнях, які вона та члени її родини зазнали подовжують зазнавати. Так, протизаконні дії Відповідача, його небажання, незважаючи на її постійні прохання, виправити допущене порушення у добровільному порядку, повне ігнорування її законних прав, примусили її перебувати у постійній психічній напрузі через численні візити до Відповідача та розмови з його представниками, а з іншого боку - у постійному страху, через неможливість зареєструвати своє право власності на збудований дім, і, як слідство, ймовірність втратити своє майно, а тому позивачка просила стягнути з відповідача моральну шкоду яку вона оцінює у 5000 грн.

      Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

   Відповідач у судове засідання не з»явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд, про що свідчить рекомендовані поштові повідомлення, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу у її відсутність на підставі достатніх у справі доказів про правовідносини сторін на підставі ст. 224 ЦПК України, зі згоди на це позивача.    

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що на підставі договору дарування земельної ділянки за НОМЕР_1 від 07.10.03 р. належить земельна ділянка площею 0,0921 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 02.02.04 року зареєстрованим за НОМЕР_3.

На підставі рішення Новоолександрівської сільської ради від 07 липня 2004 року їй було дозволено будівництво на зазначеній земельній ділянці житлового будинку житловою площею 75,80 кв.м. загальною площею 127,58 кв.м. за проектом «Орина».

Будівництво житлового будинку було закінчено у 2005 році, а до 2006 року було забезпечено газо- та електропостачання у будинок, що підтверджується договором з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» від 01.06.05 р. «Про користування електричною енергією» та договором із ВАТ «Дніпрогаз» від 30.11.06 «Про надання послуг з газопостачання», а також актом введення в експлуатацію газового котла від 13.11.06 р.

Таким чином, к 13.11.06 р. будинок фактично повністю був закінчений будівництвом та придатним для подальшого проживання у ньому.

Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію   у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації,   підготовлених тим БТІ, яке

проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.

Згідно п. 3.1. Інструкції № 127 «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 р. технічній інвентаризації підлягають об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

Враховуючи вищезазначене, 14.12.09 р. позивачка відповідно до п. 1.7. зазначеної вище інструкції до комунального підприємства Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації»  звернулась до відповідача з замовленням за № 5075 на проведення технічної інвентаризації.

На підставі поданого замовлення Відповідачем було здійснено відповідну інвентаризацію, та в порядку інструкції № 127 станом на 19.01.2010 року виготовлений технічний паспорт на належний позивачці будинок за адресою АДРЕСА_1 згідно якого, будинок складається з житлового будинку А, мансарда мс, ганок, балкон, гараж Г, зливна яма ЗЯ, ворота №1, хвіртки №2, огорожа №3, замощення І  з зазначенням у додатку, що будинок літ. А та гараж літ. Б є самовільно збудованими спорудами.

При цьому в додатку до технічного паспорту «Характеристика будинку, господарських будівель та споруд» роком побудови був зазначений 2009 рік.  

 Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом самовільно збудованих приватних житлових будинків передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 1035 від 09.09.09 р., якою затверджено Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт. Однак, відповідно до п. 1 зазначеного тимчасового порядку, він встановлює механізм прийняття в експлуатацію будинків споруджених забудовниками - фізичними особами у період з 05 серпня 1992 року до 01 січня 2008 року. Тобто на будинки 2009 року побудови такий порядок не розповсюджується, більш того, для будинків, збудованих після 01 січня 2008 року без наявності відповідного дозволу ГАСК на початок будівельних робіт, порядок прийняття їх в експлуатацію взагалі законодавцем не передбачений, у зв'язку з чим прийняття в експлуатацію таких споруд на сьогодні фактично неможливо.

Таким чином, зазначивши в технічному паспорті роком побудови 2009 рік. Позивач фактично зробив неможливим подальше введення збудованого  будинку в експлуатацію до відповідного врегулювання цього механізму на законодавчому рівні, і, як слідство, унеможливив подальшу реєстрацію права власності на такий будинок.

Позивачка неодноразово заверталася до Відповідача з проханням усунути допущені ним порушення та видати новий технічний паспорт із зазначеннями роком побудови - 2006 рік, або внести відповідні зміни у вже існуючий технічний паспорт. Крім того, 05.03.2010 року позивачка звернулася до Відповідача із письмовою заявою з проханням надати відповідні пояснення стосовно його дій та аргументувати рішення Відповідача стосовно такого визначення року побудови.

Відповідач надав листа, у якому зазначив, що технічна інвентаризація була проведена вірно, згідно Інструкції № 127 «Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», при цьому не було роз'яснено на підставі чого та з яких міркувань визначалася дата побудови будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації . Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

 Враховуючи викладене, те що згідно наданих позивачкою договорів, а саме договором з ВАТ «Дніпрообленерго» від 1.06.05 року, з ВАТ «Дніпрогаз» від 30.11.2006 року, актом ведення в експлуатацію газового котла від 13.11.2006 року, наданих  квитанцій по сплаті за газ та електроенергію вбачається що на момент укладення вказаних договорів, споживання газо- та електроенергії житловий будинок вже був закінчений будівництвом та був придатний для проживання, а тому суд вважає за необхідне вимоги позивачки обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, оскільки відповідач своїми діями завдав позивачці моральну шкоду, яка виявилася у моральних (душевних) стражданнях, його небажання, незважаючи на постійні прохання, виправити допущене порушення у добровільному порядку, повне ігнорування законних прав змусили позивачку  перебувати в постійній психічній напрузі через численні візити до Відповідача та розмови з його представниками, а
з іншого боку - у постійному страху, через неможливість зареєструвати свої право власності на збудований дім, і, як слідство, ймовірність втратити своє майно, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
      Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.  

За таких підстав суд вважає, що вимоги позивача обґрунтувані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 169 ЦПК України, ст.ст.      ЦК України, суд –  

В И Р І Ш И В:

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

        Суддя                                 Бойко О.М.