Справа №2-2407/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2010 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
судді Бойко О.М.
при секретарі Олексенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на ? частину домоволодіння як за дружиною та на 1/6 його частину в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом за кожним,
в с т а н о в и в:
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідачів з позовом про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на ? частину домоволодіння як за дружиною та на 1/6 його частину в порядку спадкування за законом, пояснивши, що вона з 11 березня 1972 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. 07 лютого 1973 р. виконком Дніпропетровської райради депутатів трудящих прийняв рішення № 42, згідно якого надав право індивідуального будівництва на земельній ділянці під АДРЕСА_1 площею 800 кв.м. ОСОБА_5.
19 лютого 1973 р. ОСОБА_5 заключив з виконкомом Дніпропетровської райради депутатів трудящих договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 загальною площею 800 кв.м. Вказаний договір був нотаріально посвідчений 26 лютого 1973 р. Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 4.804.
Згодом нумерація будинку була змінена з АДРЕСА_1.
17 червня 1982 р. виконком Підгородненської міськради народних депутатів прийняв рішення, яким дозволив будівництво гаражу ОСОБА_5 по АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці позивачкою разом з чоловіком у період шлюбу за спільні кошти було збудовано житловий будинок загальною площею 59 кв.м. та житловою площею 38.4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами літня кухня – гараж Б, сіни, прибудова б, погріб, вбиральня.
23 червня 1989 р. вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами актом прийомки до експлуатації закінченого будівництва був прийнятий до експлуатації. 19 липня 1989 р. вказаний акт був затверджений рішенням Дніпропетровської райради народних депутатів за № 130.
В подальшому позивачкою разом з ОСОБА_5 у період шлюбу було самовільно збудовано споруди: прибудову а-1, яка складається з веранди 1-1, прибудови А-1, яка складається з ванної 1-8, кухні 1-9, толочної 1-10, сараю Д, сараю Е. Самовільно збільшена загальна площа на 22,6 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер ОСОБА_5. Заповіту ОСОБА_5 за життя не складав. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 залишились - його дружина ОСОБА_1 та його рідні діти - ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на ? частину домоволодіння, яке складається з житлового будинку А, з господарськими будівлями та спорудами: прибудова а, веранди а1, прибудова А1, ґанку, гаражу Б, погрібу пг, вбиральня Г, сарай Д,Е, колодязю К, замощення І, огорожі № 2, воріт № 3, огорожі № 5, загальною площею 81.6 кв.м., житловою площею 38.5 кв.м., інвентаризаційною вартістю 104249 грн.
ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично прийняли спадщину та вступили в управління спадковим майном, оскільки на час смерті ОСОБА_5 у спадковому будинку проживали та були зареєстровані разом зі спадкодавцем. ОСОБА_4 на час смерті батька в будинку не проживала та зареєстрована не була, в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини не зверталась. Таким чином ОСОБА_4 спадщину після смерті батька не прийняла та не претендує на неї.
25 вересня 2009 р. реєстратором було прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності оскільки спадкодавцем за життя не було належним чином оформлено правовстановлюючі документи на спадковий будинок та узаконенні самовільні споруди, а тому позивачка позбавлена можливості прийняти спадщину та просила визнати за нею право власності на ? частину домоволодіння як за дружиною та на 1/6 його частину в порядку спадкування за законом.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнали, не заперечували проти його задоволення та надали зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, про визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом за кожним, показавши що вони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, як діти спадкодавця, оскільки спадщину вони фактично прийняли, оскільки на момент відкриття спадщини мешкали з ним за однією адресою, а тому просили визнати за ними по 1/6 частини домоволодіння АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідачка ОСОБА_4 надала судові заяву з проханням справу розглянути у її відсутність зазначивши що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнає, та не заперечує проти їх задоволення.
Суд, вислухавши у судовому засіданні пояснення позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Встановлено, що 11 березня 1972 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5. 07 лютого 1973 р. виконком Дніпропетровської райради депутатів трудящих прийняв рішення № 42, згідно якого надав право індивідуального будівництва на земельній ділянці під АДРЕСА_1 площею 800 кв.м. ОСОБА_5.
19 лютого 1973 р. ОСОБА_5 заключив з виконкомом Дніпропетровської райради депутатів трудящих договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності по АДРЕСА_1 загальною площею 800 кв.м. Вказаний договір був нотаріально посвідчений 26 лютого 1973 р. Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 4.804.
Згодом нумерація будинку була змінена з АДРЕСА_1.
17 червня 1982 р. виконком Підгородненської міськради народних депутатів прийняв рішення, яким дозволив будівництво гаражу ОСОБА_5 по АДРЕСА_1. На вказаній земельній ділянці позивачкою разом з чоловіком у період шлюбу за спільні кошти було збудовано житловий будинок загальною площею 59 кв.м. та житловою площею 38.4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами літня кухня – гараж Б, сіни, прибудова б, погріб, вбиральня.
23 червня 1989 р. вказаний будинок з господарськими будівлями та спорудами актом прийомки до експлуатації закінченого будівництва був прийнятий до експлуатації. 19 липня 1989 р. вказаний акт був затверджений рішенням Дніпропетровської райради народних депутатів за № 130.
В подальшому позивачкою разом з ОСОБА_5 у період шлюбу було самовільно збудовано споруди: прибудову а-1, яка складається з веранди 1-1, прибудови А-1, яка складається з ванної 1-8, кухні 1-9, толочної 1-10, сараю Д, сараю Е. Самовільно збільшена загальна площа на 22,6 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.
Згідно ст.22 КПшС України, ОСОБА_1 належить ? частина домоволодіння АДРЕСА_1 як дружині.
Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на ? частину житлового будинку-А з господарськими будівлями та спорудами: прибудова а, веранди а1, прибудова А1, ґанку, гаражу Б, погрібу пг, вбиральня Г, сарай Д,Е, колодязю К, замощення І, огорожі № 2, воріт № 3, огорожі № 5, загальною площею 81.6 кв.м., житловою площею 38.5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1.
Заповіту померлий не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого –позивачка по справі, та діти ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Позивачка, та діти спадкодавця ОСОБА_2, ОСОБА_3 у встановлений законом строк до державної нотаріальної контори не звертались, але фактично спадщину прийняли, оскільки на момент відкриття спадщини були зареєстровані та мешкали за однією адресою зі спадкодавцем.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого цим кодексом, він не заявив про відмову від неї.
Донька померлого ОСОБА_5 у встановлений законом строк до державної нотаріальної контори не зверталась, фактично спадщину не прийняла та на свою спадкову частку не претендує.
Рішенням реєстратора позивачці було відмовлено в реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв’язку з тим, що спадкодавцем за життя не було зареєстровано право власності на будинок та не узаконені самовільні споруди.
Враховуючи те, що згідно технічного паспорту самочинні господарські споруди прибудова а, А1, вбиральня Г, сараї Д,Е, збільшення загальної площі на 22.6 кв.м. були побудовані спадкодавцем у 1980-1989 р.р., вони не підлягають введенню в експлуатацію.
Згідно листа державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Щодо оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, на які відсутні акти приймання їх в експлуатацію», будинки які побудовані до прийняття документу, який визначає порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, тобто до 05 серпня 1992 року при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку, що складається бюро технічної інвентаризації, тобто без акту введення в експлуатацію.
Враховуючи викладене, те, що за життя ОСОБА_5 не оформив правовстановлюючий документ на будинок–свідоцтво про право власності замість договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки, у зв’язку з самочинною побудовою прибудови та господарських споруд, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки обгрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 є обґрунтованими, оскільки вони фактично спадщину прийняли, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10,27,31,57,88,215,223 ЦПК України, ст.ст. 1261,1268,1269,1270,1273 ЦК України, ст.22 КпШС України, суд -
В И Р І Ш И В:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку-А з господарськими будівлями: прибудова а, веранди а1, прибудова А1, ґанку, гаражу Б, погрібу пг, вбиральня Г, сарай Д,Е, колодязю К, замощення І, огорожі № 2, воріт № 3, огорожі № 5, загальною площею 81.6 кв.м., житловою площею 38.5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, як за дружиною ОСОБА_5 та на 1/6 його частини, як за спадкоємцем першої черги за законом, після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину житлового будинку-А №40 з господарськими будівлями: прибудова а, веранди а1, прибудова А1, ґанку, гаражу Б, погрібу пг, вбиральня Г, сарай Д,Е, колодязю К, замощення І, огорожі № 2, воріт № 3, огорожі № 5, загальною площею 81.6 кв.м., житловою площею 38.5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину житлового будинку-А №40 з господарськими будівлями: прибудова а, веранди а1, прибудова А1, ґанку, гаражу Б, погрібу пг, вбиральня Г, сарай Д,Е, колодязю К, замощення І, огорожі № 2, воріт № 3, огорожі № 5, загальною площею 81.6 кв.м., житловою площею 38.5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Бойко О.М.