Р І Ш Е Н Н Я

                                                                І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И                                  № 2-4454/10

13 вересня  2010року                                                                                                            м. Донецьк

             Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі судді Реброва С.О., при секретарі Василенко С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008-2009 роки у розмірі 6745,00 грн.,–

                                                                                 В С Т А Н О В И В :

                 07 травня  2010 року позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька, мотивуючи свої вимоги тим, що він   відноситься до  2-ої категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  На підставі Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, він має право на одержання щорічної компенсації на оздоровлення у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. Незважаючи на вимоги Закону, відповідач не сплачує йому щорічну компенсацію у вказаному розмірі, у зв’язку з чим за 2008-2009 роки недоплата складає 6745,00 грн., які просить стягнути на його користь.

                Позивач  ОСОБА_1  до суду не з’явився, але від нього надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує   у повному обсязі.

              Представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 з позовом не згодна і пояснила, що виплати позивачу, розмір  яких пов’язаний з мінімальною заробітною платою, проводяться у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України № 836 від 28 липня 1996 року і на теперішній час постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року. Крім того, Законами України “ Про державний бюджет України” на поточні роки /2008-2009 р.р./ не передбачені витрати на компенсаційні виплати у розмірі, на яку наполягає позивач. Тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову позивача у повному обсязі.

              Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступного.

              У судовому засіданні встановлено, що позивач відноситься до 2-ої  категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується приєднаною до матеріалів справи копією посвідчення та довідкою відповідача про знаходження позивача на обліку як учасника ліквідації на ЧАЕС 2-ої категорії, у зв’язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської  катастрофи”.

         Відповідно до ч.4 ст. 48 вищевказаного Закону, зокрема, особами,  які відносяться до 1-ої категорії осіб, які постраждали під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат.

          Відповідачем за  2008-2009 р.р., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”,  нарахувано але не сплачено позивачу компенсацію у розмірі 100 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою.

          Відповідно до Закону “Про Державний бюджет України на 2002 рік”, ..... на 2003 рік”,.... на 2004 рік” на 2005 рік”,.... на 2006 рік”,...... на 2007 рік” та деяких інших законодавчих актів, розмір мінімальної заробітної плати у 2002 році становив-165 грн., у 2003 -  205 грн., у   2004 року  становив 237 грн. на місяць, у 2005 році - 310 грн. на місяць, у 2006 році – 350 грн., у 2007 році – 420 грн., у 2008 році – 498,00 грн., у 2009 році – 744,00 грн.  на місяць на час сплати щорічної компенсації позивачу.

         Згідно ч.7 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати.

         Зі змісту вимог вищенаведених законів України про встановлення розмірів мінімальних плат на 2002-2009 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

            Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про застосування постанови Кабінету Міністрів України за № 836 від 26.07.1996 року при нарахуванні виплат позивачці на оздоровлення, оскільки вказана постанова суперечить вимогам ст. 48 ч.4 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”.

            Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Разом з цим, за рішенням Конституційного Суду України  положення  Законів України “Про Державний  бюджет України”  на 2002, 2003, 2004, 2005, 2007 та 2008 роки визнані такими, що не відповідають Конституції України, та нічого не вказано, щодо  цих положень 2006 року.

             Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” та законодавство про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на відповідні роки, а не постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. “ Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”.

          За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”, Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради повинно виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за зазначений період, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на час виплати, а тому  позов підлягає задоволенню в повному обсязі, та з відповідача підлягає стягнення несплаченої компенсації позивачу на оздоровлення за 2008-2009 роки, що складає всього 6745,00 грн./(605 х 5)+(744 х5) = 6745,00/

              На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 8, 19, 22, 75, 83, 92 Конституції України, статтями   10, 60, 209, 212-214  ЦПК України ,  ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ”, суд -                              

В И Р І Ш И В:                                  

            Позовну заяву  ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2008-2009 роки у розмірі 6745,00 грн., - задовольнити повністю.

            Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України,   ОСОБА_1 недоплачену щорічну  грошову допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи ” за  2008-2009 рік у розмірі 6745,00 грн. /шість тисяч сімсот сорок п’ять  грн. 00 коп./.

Апеляційна скарга на  рішення  суду подається в Апеляційний суд  Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька  протягом  десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: