Справа № 2-299/10

                            Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 серпня 2010 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

                головуючого – судді Бойко О.М.

                при секретарі – Гармаш Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, процентів, інфляційних та 3% річних,

В С Т А Н О В И В :

 Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, зазначивши, що 15 липня 2003 року між ним та відповідачем був укладений договір позики на суму 12 950.00 доларів США, які того ж дня були передані відповідачу. На підтвердження укладеного договору позики та його умов відповідач 15 липня 2003 року написав розписку, в якій зобов’язався повернути суму боргу у строк до 15 липня 2005 року. На протязі літа 2006 року відповідач повернув позивачу 6950 дол.США.

23.07.2006 року відповідач написав розписку, згідно якої зобов’язався повернути позивачу решту боргу у сумі 6000 дол.США до 31.12.2006 року.

Оскільки відповідач у визначений строк суму боргу не повернув, позивач просив суд стягнути з нього суму боргу за договором позики у розмірі 31 992,00 грн.,  проценти від суми позики в розмірі 6 681,49 грн., суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення  в сумі 7 290,17 грн. та 3% річних за період прострочення в сумі всього 2 171,84 грн. та суму судових витрат пов’язаних з розглядом справи.

Позивач в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні пред’явлений позов визнали частково, а саме визнали суму боргу у розмірі 2000 дол.США., та в відповідній частині процентів та неустойки.  

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що  15 липня 2003 року сторони уклали договір позики на суму 12 950.00 доларів США, які того ж дня були передані відповідачу. На підтвердження укладеного договору позики та його умов відповідач 15 липня 2003 року написав розписку, в якій зобов’язався повернути суму боргу у строк до 15 липня 2005 року.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На протязі літа 2006 року відповідач повернув позивачу 6950 дол.США. 23.07.2006 року відповідач склав розписку про те, що він надає автомобіль ВАЗ д/н НОМЕР_1 у заставу позивачу, оскільки винен йому 6000 дол.США та вказану суму зобов’язується повернути позивачу у строк до 31.12.2006 року.

Позивач про отримання ним частини суми боргу у розмірі 6950 дол.США. розписку не складав, але даний факт у судовому засіданні визнали та підтвердили сторони.

Згідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.  

У строк до 31.12.2006 року відповідач суму боргу у розмірі 6000 дол.США не повернув.

Пояснення відповідача, про те, що він повернув позивачу суму у розмірі 10950 доларів США не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.  

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми позики за договором у розмірі 31 992,00 грн. підлягають частковому задоволенню оскільки на момент повернення суми боргу  31 грудня 2006 року 100 дол. США за курсом НБУ -505,00 грн., тобто 6000 доларів США = 30300 грн. (довідка ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» №404/51 від 04 серпня 2010 року).  

 Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми відсотків за час прострочення грошового зобов?язання обґрунтовані, однак  підлягають частковому задоволенню у зв?язку з неправильним розрахунком відповідних сум, а саме: суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму відсотків за період за 15.07.2005 року по 05.11.2007 року, яка складає  6032,90 грн. Розраховані суми відсотків здійснені на підставі розміру облікової ставки Національного банку України.

У частині позовних вимог щодо стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції та стягнення 3 % річних за період прострочення суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» сума боргу не може бути об’єктом індексації.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.79,84,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню сума судового збору у межах задоволених позовних вимог та складає 363 гривні 33 копійки та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмирі 30грн., сплачені позивачем при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 13-16, 524-526, 530, 1046-1050 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 30300 гривень, суму відсотків за договором позики у розмірі 6032,90 гривень,  витрати по сплаті судового збору у розмірі 363,33 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, у розмірі 30 гривень.  

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1   відмовити.  

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його оголошення.  

Суддя                                         О.М. Бойко