Справа № 2-5786/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2010 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Ярошенко А.Г.,
при секретарі: Бородіній Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Забігайло – ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду 19.08.2010 року з вищевказаними вимогами. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни, їй відповідно до ст.6 зазначеного закону з 01.01.2006 року повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але в продовж 2007 року зазначена допомога позивачу не виплачувалась, а в продовж 2008-2009 років виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась йому зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни. Позивач просить зобов’язати відповідача провести нарахування на його користь невиплаченої йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги.
Позивач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Від неї надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутністю позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, та надав письмові заперечення.
За згаданих обставин у відповідності до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе провести судовий розгляд без участі сторін по справі.
Вивчивши матеріали справи, оголосивши заперечення представника відповідача, та дослідивши інші докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ксерокопій пенсійного посвідчення виданого на ім’я позивача, випливає, що останній перебуває на пенсійному обліку відповідача, отримує пенсію за віком та має статус «дитини війни» відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, випливає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, випливає, що позовні вимоги позивача відповідач не визнала в повному обсязі та зазначила, що позивач дійсно знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, отримує пенсію за віком та є дітиною війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Але Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя у 2007-2009 роках діяло відповідно до діючого законодавства, оскільки виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни було у зазначений період зупинено відповідними законами про держаний бюджет. Крім того, після винесення рішення Конституційним Судом України, хоча ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновила свою дію, але це не надало відповідачу законодавчого права проводити зазначену виплату, оскільки дані виплати не були враховані до витратної частини Державного бюджету та не було збільшено фінансування на підвищення пенсій дітям війни. Позивачу з 01.01.2008 року виплачується щомісячно зазначене підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також, представник відповідача зазначила, що на законодавчому рівні не було визначено механізму розрахунку зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, оскільки до 01.01.2008 року не було визначено з якої суми мінімальної пенсії за віком потрібно було виходити для обчислення зазначеної допомоги, так як розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, відповідно до ч.3 ст.28 цього ж Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», випливає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено, з урахуванням ст.111 цього Закону, тобто крім зазначених виплат інвалідам, на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у «Офіційному віснику України» від 27.07.2007 року та потім й в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ці неконституційні положення втратили свою чинність, а тому з 09.07.2007 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, повинно було нараховувати та здійснювати позивачу виплати підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у попередній редакції, що відповідачем зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання зазначеного підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Суд вважає, що оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, призначення, перерахунок та виплата пенсії покладено на районні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому саме Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя повинно було вирішувати питання щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає, безпідставними посилання відповідача на невизначеність законодавством України до 01.01.2008 року розміру мінімальної пенсії за віком з якого необхідно розраховувати спірне 30 % підвищення до пенсії, оскільки ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та оскільки іншого визначення цього розміру законодавством України не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що при вирішенні цього питання необхідно було застосовувати саме положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та таким чином дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в попередній редакції.
Таким чином, суд вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до внесення змін від 28.12.2007 року, а саме в редакції від 18.11.2004 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідачем знову зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у зазначеному розмірі за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені діючим законодавством.
Враховуючи позовну давність в цивільних справах, яка становить три роки та те, що рішення Конституційного суду України були опубліковані в офіційних виданнях. Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за період з 19.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року, та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії позивачу за вказані вище періоди з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 59, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву Забігайло – ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, за період з 19.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року включно щодо не нарахування Забігайло – ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії Забігайло – ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, за період з 19.08.2007 року по 31.12.2007 року включно, та з 22.05.2008 року по 31.08.2010 року включно з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
В іншій частині позову – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.Г. Ярошенко