ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
03.09.2007 | Справа №2-15/12611-2006 |
За позовом Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий Пляж» (98657, АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 2, код ЄДРПОУ 02650593)
До відповідача Закритого акціонерного товариства «Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» (125124, Російська Федерація, м. Москва, 1-ша вул. Ямського поля, 9/13, ИНН 7715154210)
Про стягнення 32020,71 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Власенко В.В., довіреність б/н від 08.02.2007 р., у справі
Від відповідача - не з’явився
Обставини справи: Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Золотий Пляж» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства « Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» про стягнення 32020,71 грн., в тому числі 27936,40 грн. основного боргу, 2989,20 грн. інфляційних витрат, 1095,11 грн. річних.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань по повній та своєчасній оплаті наданих позивачем послуг за туристичним договором № 2Р/1ЛП від 01.03.2004 р., через що заборгованість Закритого акціонерного товариства « Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» перед Закритим акціонерним товариством «Санаторій «Золотий Пляж» складає 27936,40 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1095,11 грн., 2989,20 грн. інфляційних втрат.
Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, вимоги суду не виконав, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином шляхом судового доручення про вручення документів Міністерству юстиції України.
За такими обставинами суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
01.03.2004 р. між Закритим акціонерним товариством «Санаторій «Золотий Пляж» (Санаторій) та Закритим акціонерним товариством «Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» (Турпартнер) був укладений туристський договір № 2Р/1ЛП. (а.с.11-13)
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Договір визначає порядок реалізації послуг, які надаються Санаторієм для груп та індивідуальних туристів, які направляються Турпартнером.
Згідно пункту 1.2. Договору Турпартнер придбаває у Санаторія послуги розміщення, харчування, медичні та додаткові послуги, у відповідності з умовами, зазначеними у Додатках до дійсного Договору, для їх реалізації від свого імені третім особам. Послуги, не передбачені у Додатках, придбаваються згідно с заявками Турпартнера та рахунками, виставленими Санаторієм.
Договір не породжує між сторонами відношень, які характеризуються правом однієї сторони укладати правочини, або здійснювати які-небудь юридичні дії від імені іншої сторони. (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору Турпартнер зобов’язується направляти, а Санаторій – приймати туристів у відповідності з графіком заїздів, який приведений у Додатку до дійсного Договору.
Пунктом 3.1 Договору розрахунки між Санаторієм та Турпартнером здійснюються за цінами та тарифами, які приведені в Додатку до дійсного Договору, за винятком знижки у розмірі 20% від вартості розміщення.
Оплата чергового туру здійснюється не менше, чим за 7 днів до початку заїзду (передплата). Оплата вважається здійсненою при надходженні грошових коштів на розрахунковий рахунок Санаторія, зазначений в дійсному Договорі. (пункт (3.5 Договору).
У випадку ненадходження у встановлені строки грошових коштів на розрахунковий рахунок Санаторія, оплата послуг згідно додаткової домовленості між сторонами, може бути здійснена на місці готівкою. В інших випадках Санаторій реалізує послуги згідно Публікованому тарифу.
Згідно пункту 4.7 Договору до 15 грудня 2004 року сторони зобов’язуються здійснити остаточні розрахунки між сторонами та підписати акти звіряння згідно умов дійсного договору.
Позивачем були виконані свої обов’язки за договором належним чином, у період з 01.06.2004 р. по 30.10.2004 р. надавалися санаторно-курортні послуги на суму 217936,40 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами Актом виконаних робіт за Договором № 2Р/1ЛП від 01.03.2004 р.(а.с.18)
Відповідачем у виконання свого обов’язку за Договором було сплачено позивачу суму у розмірі 170000,00,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками по рахунку позивача. (а.с. 72-75).
Підписаним сторонами Актом виконаних робіт за Договором № 2Р/1ЛП від 01.03.2004 р. підтверджено, що заборгованість відповідача на користь позивача станом на 30.10.2004 р. становить 47936,40 грн.
31.12.2004 р. між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 до договору № 2Р/1ЛП від 01.03.2004 р., якою пункт 5.1 Договору був викладений у новій редакції, строк дії Договору № 2Р/1ЛП від 01.03.2004 р. був продовжений до 28.02.2005 р.
Так, 13.01.2005 р. відповідачем у рахунок погашення заборгованості був здійснений платіж у розмірі 20000,00 грн.
Проте, відповідач не виконав свої обов’язки за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг, в результаті чого за ним склалася заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 27936,40 грн., що і послужило підставою для звернення Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий Пляж» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.
На адресу відповідача позивачем була направлена претензія від 30.09.2005 р., яка була отримана відповідачем 19.10.2005 р., про що свідчить підпис у поштовому повідомленні про вручення. Однак вказана претензія була залишена відповідачем без уваги.
Відповідно до частини 5 статті 382 Господарського кодексу України права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше.
Як свідчать матеріали справи, місцем укладення Договору № 2Р/1ЛП від 01.03.2004 р. є м. Ялта, що є територією держави України.
Крім того, згідно статей 32, 44 Закону України «Про міжнародне приватне право» № 2709-IV від 03.06.2005 р. у разі відсутності угоди про вибір права, до договору про надання послуг застосовується право тієї держави, де має місцезнаходження сторона-виконавець.
Згідно статті 47 вказаного Закону Право, що застосовується до договору охоплює: дійсність договору; тлумачення договору; права та обов'язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору; припинення договору; наслідки недійсності договору; відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Таким чином, при вирішенні вказаного спору слід керуватися законодавством України.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за договором. За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 27936,40 грн. заборгованості за надані послуги за Договором № 2Р/1ЛП від 01.03.2004 р., через що вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» заборгованості у розмірі 27936,40 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 2989,20 грн. та 3% річних у розмірі 1095,11 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» інфляційних витрат у розмірі 2989,20 грн. за період з 01.03.2005 р. по 20.06.2006 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» 3% річних у розмірі 1095,11 грн. за період з 01.03.2005 р. по 20.06.2006 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Управління по санаторно-курортному обслуговування регіонів Росії» (125124, Російська Федерація, м. Москва, 1-ша вул. Ямського поля, 9/13, ИНН 7715154210, р/р 40702810200000000056 в АКБ «Инвестторгбанк», к/р 30101810400000000267, БИК 044583267) на користь Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Золотий Пляж» (98657, АР Крим, м. Ялта, смт. Курпати, вул. Алупкінське шосе, 2, код ЄДРПОУ 02650593, р/р № 2600310807 у КРД АППБ «Аваль» МФО 324021) суму заборгованості у розмірі 27936,40 грн., 2989,20 грн. інфляційних втрат, 1095,11 грн. річних, 320,21 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.