Справа №2-74/10

РІШЕННЯ

Іменем України

28 липня 2010 року                                                місто Житомир

  Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого – судді Сингаївського О.П.,

при секретарі    -     Котелянець Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання та недійсними договорів купівлі-продажу квартири, -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_6, в якому просив: визнати не дійсним договір довічного утримання від 28 квітня 2004 року, укладений між  ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6, як нікчемний; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8; договір купівлі-продажу цієї ж квартири від 20 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8; договір купівлі-продажу цієї ж квартири від 05 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширінською Л.В..

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що договір довічного утримання, укладений 28 квітня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 був  посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6  з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», оскільки на той час право посвідчення таких правочинів мали тільки державні нотаріуси. Оскільки відповідач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання, який на думку позивача є нікчемним, то подальші правочини щодо цієї квартири (купівля-продаж), як похідні, позивач також просить визнати недійсними.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з викладених в позові підстав, також посилався на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обов’язків по договору довічного утримання. При цьому, на пропозицію суду, уточнити підстави своїх позовних вимог відмовився.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити за безпідставністю.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_6 просила в задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином через засоби масової інформації.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд відмовляє в задоволенні позову виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 28 квітня 2004 року між  ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до  якого ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 зобов’язалася надавати ОСОБА_7 всі види матеріального забезпечення  та догляду.  Даний договір був посвідчений 28 квітня 2004 року  приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла (а.с.30).

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що приватний нотаріус ОСОБА_6 не мала право посвідчувати договір довічного утримання, виходячи з наступного. Так, діяльність нотаріату в Україні на час спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року. Перелік нотаріальних дій, що вчинялися  приватними нотаріусами було встановлено статтею 36 Закону.  Однак зазначений перелік не був вичерпним, оскільки в силу частини першої статті  36 та частини другої статті 34 Закону, законодавством України на приватних нотаріусів могло бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Президентом України 23 серпня 1998 року видано Указ №932/98 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» (далі Указ), відповідно до статті 2 якого приватні нотаріуси мали право посвідчувати  права а також факти, що мають юридичне значення, та всі інші  нотаріальні дії, які вчиняються державними нотаріусами, за винятком видачі свідоцтва про право на спадщину та вжиття заходів до охорони спадкового майна. Отже, Указом був розширений перелік видів нотаріальних дій, право вчинення яких належало  до повноважень приватних нотаріусів, в тому числі  і права на посвідчення договорів довічного утримання.

Указ був виданий на підставі пункту 4 розділу 15 «Перехідні положення» Конституції України, з одночасним поданням  відповідних законопроектів до Верховної ради України. Указ Президента України в цих випадках вступав в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності закону, прийнятого Верховною Радою з цих питань.

Таким чином, укладений договір довічного утримання відповідав вимогам статей 209, 745 ЦК України, а тому підстав застосування положення статті 220 ЦК України щодо нікчемності правочину у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, на які посилається позивач, не має.    

Також судом не приймаються до уваги пояснення позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконувала договірні зобов’язання, оскільки жодного доказу на підтвердження таких посилань позивач не надав.

В зв’язку з викладеним не підлягають  задоволенню вимоги позивача про визнання недійсними як похідних договорів  купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 07 листопада 2006 року,  20 листопада 2006 року, від 05 грудня 2006 року.

Позивач не навів жодного правового обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного,  керуючись ст..ст. 203, 215, 220, 745 ЦК України, ст..ст.34, 36 Законом України «Про нотаріат», Указом Президента України від 23 серпня 1998 №932/98 «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні», ст..ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання та недійсними договорів купівлі-продажу квартири відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

    Суддя: