Справа № 2- 886

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 серпня  2010 року                                                  Тельманівський районний суд Донецької області

у складі:     головуючого судді                     Ольховської О.В.,

при секретарі                         Сокирко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини  війни,

В С Т А Н О В И В:

29.07.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини  війни , мотивуючи тим, що він віднесений до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач порушував його право, визначене законом, не нараховував та не виплачував йому щомісячне підвищення до пенсії. Позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячного підвищення до пенсії, зобов’язати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року  по день винесення рішення судом та в подальшому.

Сторони в судове засідання не з’явились. Позивач надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягав. Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника управління, позов не визнав.

Відповідач – Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області надав до суду заперечення на позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дійсно повинно підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, згідно п. 5 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне  пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного Фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом, відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню, відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного Фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007р. (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом с тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені виплати відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу з 01.01.2008 року виплачується підвищення до пенсії з 01.01.2008 року – 47,00 гривень, з 01.04.2008 року – 48,10 гривень, з 01.07.2008 року – 48,20 гривень, з 01.10.2008 року – 49,80 гривень.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1  народився   ІНФОРМАЦІЯ_1   і мешкає в с. Запорізьке Тельманівського району Донецької області , має правовий статус дитини війни та перебуває на обліку відповідача.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом  своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених зазначеним Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у  тому  числі,   п. 12 ст. 71 Закону  України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

 Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року, тобто з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також, слід відзначити, що підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України, як викладено вище, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті до 01.01.2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року втратила чинність і нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В даному випадку відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду доказів та не довів правомірності свого рішення щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по день прийняття рішення неправомірною та зобов’язати відповідача зробити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по день прийняття рішення судом за рахунок коштів Державного бюджету України.

  За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року № 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року – 380 гривень, з 1 квітня 2007 року – 410 гривень 06 копійок, з 1 жовтня 2007 року – 415 гривень 11 копійок. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає: з 9 липня 2007 року – 123 гривні 02 копійки, з 1 жовтня 2007 року – 124 гривні 53 копійки.

Згідно статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 470  гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень, а відповідач в наданому до суду запереченні зазначив, що з 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії відповідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в таких розмірах: з 01.01.2008 року – 47 гривень, з 01.04.2008 року – 48 гривень 10 копійок, з 01.07.2008 року – 48 гривень 20 копійок, з 01.10.2008 року – 49 гривень 80 копійок.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, зобов’язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалось окремої постанови щодо встановлення у 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії дитини війни, дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася,  тому  суд  вважає чинними  положення ст. 6  вказаного Закону і позовні вимоги щодо покладення на відповідача зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік такими,  що підлягають задоволенню.

Згідно статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI на 2010 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 695 гривень, з 1 квітня – 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень.

Враховуючи викладене, те, що дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася,  суд  вважає чинними  положення ст. 6  вказаного Закону і позовні вимоги позивача щодо покладення на відповідача зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як дитині війни за 2010 рік такими,  що підлягають задоволенню.

    При цьому, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про правомірність його дій у спірних правовідносинах з посиланням на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, оскільки судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

   Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст. 267  ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

    Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вивчивши матеріали справи та враховуючи характер позовних вимог, сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача складає 37 гривень.

   На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд,

            В И Р І Ш И В:

Позов   ОСОБА_1   до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини  війни задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1   щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 27 серпня  2010 року.

         Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії  ОСОБА_1   як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи зі встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 27 серпня 2010 року та в подальшому за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням фактично отриманих сум.  

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області на користь ОСОБА_1   витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Донецької області через Тельманівський районний суд протягом десяти днів з дня  його проголошення.   Особи,  які брали участь  у справі,  але не були присутні  у судовому засіданні  під час проголошення  судового рішення ,  можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання  копії  цього рішення.

Суддя