2-2222/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року Селидівський міський суд Донецької області  у складі:

- головуючого суддя Моцного О.С.

- при секретарі Відоновій О.О.

- за участю позивача ОСОБА_1

- представника позивача ОСОБА_2

- зацікавленої особи ОСОБА_3

- зацікавленої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Селидове цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про примусове виселення з приватної власності, за самовільно зайняте житлове приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, вказавши, що згідно свідоцтва про право власності на житло квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1, її бабусі - ОСОБА_3, та братові - ОСОБА_4 У 1993 році, після смерті матері, зведений брат позивачки по матері - ОСОБА_5, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, за згодою та з дозволу її бабусі ОСОБА_3П, неї та молодшого брата ОСОБА_4, переїхав жити тимчасово, на адресу: м. АДРЕСА_1 Причиною його тимчасового переїзду стала обіцянка зробити ремонт своєї квартири за вищевказаною адресою. На той час вони всі разом проживали на квартирі відповідача, хоча були і залишаються зареєстрованими по АДРЕСА_1. З 1993 року по теперішній час, відповідач ніякого ремонту у своїй квартирі так і не зробив, крім того відключив свою квартиру від газу та електропостачання, а на квартирі позивачки змінив замки на дверях. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з вимогами повернути квартиру, але він їй у цьому відмовляв . На теперішній час в квартирі відповідача проживає тільки бабуся. У 2009 році позивачка, її брат та бабуся приватизували квартиру, сподіваючись на те, що після цього відповідач залишить квартиру, але цього не стало. Крім того, відповідач, користуючись усіма комунальними послугами, оплату не робить і тому заборгованість за водопостачання на 01.01.2008 р. складала - 3289,96 грн., а за теплопостачання на 01.04.2010 р. складала - 2834,91 грн. Таким чином, відповідач своїми діями порушує права позивачка як власника та перешкоджає їй у здійсненні цих прав. На підставі викладеного просила виселити в примусовому порядку гр-на ОСОБА_5 з незаконно займаного ним житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. до його місця реєстрації, а саме на адресу: АДРЕСА_2, та стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 54 гривні 00 коп.

В судовому засідання позивач та її представник підтвердили позовні вимоги, пояснивши, що згідно свідоцтва про право власності на житло № 5836 від 10.03.2009 року  позивачці, її бабусі ОСОБА_3 та брату ОСОБА_4 належить кожному по 1/3 частці двохкімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_5, є зведеним братом позивачки, мешкав у вказаній квартирі тимчасово, доки не зробить ремонт, але на теперішній час змінив замки на дверях і відмовляється виселятися з зайнятої квартири. Просили задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача судові витрати, та винести заочне рішення.

Зацікавлена особа ОСОБА_3, в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні позову наполягала.

Зацікавлена особа ОСОБА_4, в судовому засіданні підтвердив позовні вимоги позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд вважає можливим розглянути справу з постановленням заочного рішення в порядку ст.ст. 224-225 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_1, її бабусі ОСОБА_3 та брату ОСОБА_4 на праві приватної власності, згідно Свідоцтва про право власності на житло № 5836 від 10.03.2009 р., зареєстрованого Селидівською біржею нерухомості, належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кожному по 1/3 частці.

Згідно довідки, виданої Службою єдиного замовника, ОСОБА_5 дійсно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 у вказаній квартирі зареєстровані але не проживають.

Наведені дані підтверджують, що відповідач незаконно перебуває у квартирі позивача.

Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до якої Україна приєдналась 17.07.1997 р. відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, ст. 48 Закону «Про власність»)

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об’єктом власності особи може бути зокрема житло – житловий будинок, садиба, квартира ( ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім’ї власника житла, які проживали разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналіз змісту вказаних правових норм свідчить про те, що право члена сім’ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім’ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на це будинок, а відтак – припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім’ї на користування цим будинком. Тобто права членів сім’ї власника будинку на об’єкт власності є  похідними від прав самого власника.

Передбачаючи право власника житлового будинку (квартири) на відчуження цих об’єктів, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов’язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом (житлового сервітуту) членів сім’ї колишнього власника у випадку зміни власника будинку (квартири) (на відміну від договору найму (оренди) житла – ст. ст. 810, 814 ЦК).

Частина 4 ст. 156 ЖК передбачає збереження такого права користування житлом лише для членів сім’ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна. Це не суперечить нормам ст. 47 Конституції, ст. 9 ЖК, ст. 311 ЦК оскільки право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 379, 382, 383, 405, 810, 814 ЦК України, ст. ст. 9, 64, 150, 156 ЖК України, ст. 48 Закону «Про власність», ст. ст. 41, 47 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 212-216, 224-225, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про примусове виселення з приватної власності, за самовільно зайняте житлове приміщення задовольнити у повному обсязі.

Виселити в примусовому порядку громадянина ОСОБА_5 з незаконно займаного ним житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до його місця реєстрації, а саме на адресу: АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 54 (п’ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя