Справа №  2-523

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2010 р.       Пологівський районний суд

Запорізької області

у складі: головуючого судді                                           Богданенка І.Ю.

    при секретарі                                    Кузнєцовій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пологи цивільну справу за   позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Пологівському районі про зобов’язання здійснити перерахунок пенсійних виплат, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

в с т а н о в и в:

В травні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Пологівському районі про зобов’язання здійснити перерахунок пенсійних виплат, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивач вказав, що народився у 1938 році і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни, згідно до ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але впродовж 2008 року така допомога не виплачувалась, оскільки виплату було зупинено відповідним законом про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет» в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, він вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась в 2008 році щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, стверджує, що підстав для призначення та виплати підвищення пенсії позивачу в 2008 році не було.  

Сторони у судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, що не суперечить вимогам ст. 169 ЦПК України.

Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в зв'язку з наступним.

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2008 р. передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  № 2195-ІV від 18.11.2004 р. (далі - Закон № 2195-ІV від 18.11.2004 р.) пільг.    

Позивач народився у 1938 році, і відповідно до вимог ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом № 2195-ІV від 18.11.2004 р., у тому числі і ст.6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи не заперечується відповідачем - позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, яким позивачу, як особі зі статусом «дитини війни» у 2008 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України № 2195- ІV від 18.11.2004 р., яке повинно було бути розраховане виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків па оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.    

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 БК України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 р. - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст.35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України – суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення у 2008 р. до Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти позову, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Таких доказів відповідачем не надано.

Доводи представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - суд вважає безпідставними, бо ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

У Прикінцевих положеннях Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у наступній редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», та таким чином, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в попередній редакції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 22.05.2008 року управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до внесення змін від 28.12.2007 року, а саме в редакції від 18.11.2004 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідачем зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у зазначеному розмірі за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами  України  при  вирішенні   спорів.

Такі висновки узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Положеннями ч.2 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем понесені і документально підтверджені наступні витрати – витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи – 37 грн., витрати на оплату державного мита 08,50 грн., витрати на правову допомогу – 50 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Суд вважає необґрунтованими твердження представника відповідача про те, що витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи позивачем сплачені безпідставно, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 81 ЦПК України, оскільки в зазначеній нормі мова йде про вимоги щодо відшкодування шкоди, а позивач просить зобов'язати відповідача вчинити певні дії.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 212, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1  в повному обсязі.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімально пенсії за віком з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратити працездатність.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату державного мита 08,50 грн., інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. і витрати на правову допомогу в сумі 50 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на таке оскарження, яка подається до суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, або в відповідно до ч. 4 ст. 295 ЦПК України.                      

Головуючий суддя: