ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        15.06.2010 р.                                                                      Справа №22/48

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до  Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2

про стягнення 14 110,00 грн.

                                                            Суддя  Георгієвський В.Д.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_4 від 10.06.2002 р.

                        ОСОБА_3, дор. б/н від 14.06.2010р.

від відповідача:  не з"явився

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача                   14110,00 грн.  заборгованості за накладною № 174 від 05.02.2010 р. з яких 7110,00 грн. матеріальна шкода та 7000,00 грн. моральна шкода.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов"язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач в судове засідання не з"явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв"язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті,  відповідно до статі 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.69 ГПК України господарський  спір має бути вирішено у строк не більше  двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд встановив:

03.02.10р. Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач) відпущено Приватному підприємцю ОСОБА_2 (далі - Відповідач) товар на загальну суму 7110,00 грн.

Факт прийняття Відповідачем товару на вказану суму підтверджується накладною № 174 від 05.02.10р. (в матеріалах справи).

Як зазначає в позовній заяві Позивач, за домовленістю між сторонами, розрахунок за поставлений товар Відповідач зобов"язаався здійснити не пізніше 14 денного терміну з дня одержання товару на розрахунковий рахунок Позивача.

Позивач зазначає, що станом на день звернення його з позовом до суду розрахунки за отриманий товар Відповідачем не проведені.

Претензію Позивача про перерахування коштів в розмірі 7110 грн. Відповідач  залишив без належної відповіді.

Заборгованість Відповідача складає 7110,00 грн.

При вирішенні спору по суті судом прийняті до уваги наступні обставини.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на корить іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв"язку з несплатою Відповідачем заборгованості перед Позивачем, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 7110,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заявлених Позивачем до стягнення 7000,00 грн. моральної шкоди необхідно вказати наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти  втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі, незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайнового шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода для юридичної особи полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації. Критерієм оцінки, яким слід керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди є ступінь втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з припиненням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. (Наказ, Рекомендації № 211 від 26.08.2004р. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо відшкодування моральної шкоди"). Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час розгляду справи позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди. Судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру та винних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.  44,  49, 82-84  ГПК України, суд,

                                                                      В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - 7110,00  грн. боргу, 71,10 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,91 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після  набрання цим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                    Георгієвський В.Д.